> ... ніхто навіть не буде вважати це крадіжкою. Це буде недбале поводження з майном... Хз, може. Не бачу причин не вірити але і не знаю, з чим порівнювати. З одного боку -- може пощастити, як у наших з тобою анекдотах. З другого боку -- що з чим порівнюємо: якщо великі міста, то хз, як воно в Франкфурті/Лондоні/Вроцлаві, а Варшаву в плані безпеки себе і свого майна я виберу понад Сан Франциско, Чикаго, НЙ, навіть Сіетл.
> .. я в Польщі більш часу провів... Я в курсі. Правда, як ти тут в Ґілрой зʼїжджаєш, завжди можна сказати, що поза великими варшавами і вроцлавами, в маленьких містечках підкарпатського воєводства, все настільки лубочно-гарно, що не доколупаєшся, не дивлячись на туристів (серед яких і українців вистачає, не найчесніших людей, будемо щирі).
> ... окремим коментарем порахував... Ти вибач, фігню порахував, це не обчислення, а те, за що статистику так люблять обзивати, з серії "середня температура по лікарні" Якщо хочеш порахувати добові шанси людини бути жертвою нападу в якомусь місці, треба не кількість злочинів на кількість людей на кількість хвилин ділити, а вивести сценарій в відомою імовірністю пограбування, після чого знайти, як один день на вулиці проектується на нього. Там, правда, треба робити багато допущень, про які можна занадто багато сперечатися, зокрема в тому, як розтягувати час і місце реального перебування в якомусь районі на добу. (Як -- окреме питання, але навряд чи хтось заперечить, що в 11 ранку і в 11 вечора дуже різний ризик.) Я виходив з почутої від копів цифри, що в околицях Вест Окланд БАРТу щовечора стається пара пограбувань (співробітника там вдруге за кілька років були гопстопнули, копи йому це сказали. В принципі, цифра, візуально так, не суперечить оклендським поліцейським репортам)), не раз чутої оцінки, що більше половини злочинів go unreported, і екстраполяції того, скільки треба ходити навколо вулицями, щоби стати отією (одною з двох) жертвою.
Я розумію, що до частини моїх допущень можна доколупатися, я тобі іншу оцінку запропоную, хай від цеї оцінки до денних ризиків треба зробити той самий невизначений крок, але вона сама по собі цікава: в середньому, з моїх спостережень, житель оклендського даунтауна, перебуваючи на вулиці відносно небагато, досить регулярно стає свідком злочину. Раз на рік буде правильним порядком величини (Навіть у вегетеріанськіших Берклі чи Кастро Велі раз на кілька років.) Множиш на середню кількість людей на вулиці в момент спостереження (не більше десяти чоловік), і отримуєш, що очікуваний час, щоби самому стати жертвою злочину -- до десяти років. Якщо додати перекос в бік поганих кварталів, там реально попасти під роздачу раз на 2-3 роки. Єдине слизьке допущення, яке я тут роблю -- що шанси бути жертвою однакові у всіх типових перехожих. Що, насправді, не так: у якогось субтильного молодого азіата або акуратно вбраної білої жінки ці шанси відчутно вищі, ніж, у обшарпаного здорового чорного, з різноманітними варіаціями посередині.
![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png)
timeasmymeasure
no subject
Date: 2024-02-09 06:22 am (UTC)Хз, може. Не бачу причин не вірити але і не знаю, з чим порівнювати. З одного боку -- може пощастити, як у наших з тобою анекдотах. З другого боку -- що з чим порівнюємо: якщо великі міста, то хз, як воно в Франкфурті/Лондоні/Вроцлаві, а Варшаву в плані безпеки себе і свого майна я виберу понад Сан Франциско, Чикаго, НЙ, навіть Сіетл.
> .. я в Польщі більш часу провів...
Я в курсі. Правда, як ти тут в Ґілрой зʼїжджаєш, завжди можна сказати, що поза великими варшавами і вроцлавами, в маленьких містечках підкарпатського воєводства, все настільки лубочно-гарно, що не доколупаєшся, не дивлячись на туристів (серед яких і українців вистачає, не найчесніших людей, будемо щирі).
> ... окремим коментарем порахував...
Ти вибач, фігню порахував, це не обчислення, а те, за що статистику так люблять обзивати, з серії "середня температура по лікарні" Якщо хочеш порахувати добові шанси людини бути жертвою нападу в якомусь місці, треба не кількість злочинів на кількість людей на кількість хвилин ділити, а вивести сценарій в відомою імовірністю пограбування, після чого знайти, як один день на вулиці проектується на нього. Там, правда, треба робити багато допущень, про які можна занадто багато сперечатися, зокрема в тому, як розтягувати час і місце реального перебування в якомусь районі на добу. (Як -- окреме питання, але навряд чи хтось заперечить, що в 11 ранку і в 11 вечора дуже різний ризик.) Я виходив з почутої від копів цифри, що в околицях Вест Окланд БАРТу щовечора стається пара пограбувань (співробітника там вдруге за кілька років були гопстопнули, копи йому це сказали. В принципі, цифра, візуально так, не суперечить оклендським поліцейським репортам)), не раз чутої оцінки, що більше половини злочинів go unreported, і екстраполяції того, скільки треба ходити навколо вулицями, щоби стати отією (одною з двох) жертвою.
Я розумію, що до частини моїх допущень можна доколупатися, я тобі іншу оцінку запропоную, хай від цеї оцінки до денних ризиків треба зробити той самий невизначений крок, але вона сама по собі цікава: в середньому, з моїх спостережень, житель оклендського даунтауна, перебуваючи на вулиці відносно небагато, досить регулярно стає свідком злочину. Раз на рік буде правильним порядком величини (Навіть у вегетеріанськіших Берклі чи Кастро Велі раз на кілька років.) Множиш на середню кількість людей на вулиці в момент спостереження (не більше десяти чоловік), і отримуєш, що очікуваний час, щоби самому стати жертвою злочину -- до десяти років. Якщо додати перекос в бік поганих кварталів, там реально попасти під роздачу раз на 2-3 роки. Єдине слизьке допущення, яке я тут роблю -- що шанси бути жертвою однакові у всіх типових перехожих. Що, насправді, не так: у якогось субтильного молодого азіата або акуратно вбраної білої жінки ці шанси відчутно вищі, ніж, у обшарпаного здорового чорного, з різноманітними варіаціями посередині.