рік

О, хтось мій улюблений, в спогадах загублений,
У кватирку випуcти щось крилате.
Свічка сумно кліпає, вдосталь в Бога хліба є.
Тільки дуже холодно в землі спати.

О, хтось мій невтішений, в спогадах залишений,
Як мені безтілому в тебе біль прийняти?
Туга потічком пливе, з кулі вишенька росте,
Бог мені із хмари вже шиє хату.

О, хтось мій розгублений, в телефонні дзвони бий,
У кватирку випусти мою душу.
Рідна Земле, прощавай! Відкриває Бозя Рай,
Я за вас у тім раю помолитись мушу.