антирелігійне... ну, типу

Не люблю викидати їжу. Mені пощастило ніколи не знати справжнього голоду, та й всюдидущу сакралізацію хліба в Совку я бачив не більше ніж ритуальними танцями. Але от не люблю. А сьогодні зранку, чи не вперше в житті довелося викинути цілий свіжоспечений пиріг! А хто винен? ... (внєзапно ) .... Православ'я!

Я тут щонеділі доньку вожу в українську школу при православній церкві, ще й сам там часом щось дітям розповідаю, а оце недавно погодився прийняти участь в їхній системі громадських ланчів. Типу, один-двоє готують ланч, а парафіяни після служби і хто ще там ошивається (читай -- батьки учнів недільної школи) його купують. Церкві -- фандрайзер, людям -- смачний недорогий перекус, всім вигідно... Так от, я тут теж записався готувати ланч, а який ланч без десерту? А у них -- піст. Вірніше, піст то у всіх, але вони його до такого абсурду доводять, що ні молочного, ні яєць навіть в солодке покласти не смій. (Словом, ще одна з купи причин, що якщо вже ти мейнстрімний християнин, то краще бути католиком, на крайняк -- православним болгарином або греком.) Я подумав, що би спекти без того всього? Там же ще й важливі додаткові обмеження, щоби воно було в міру недорого і не надто багато роботи, бо крім десерту треба ще і основне готувати, причому, все -- на кількадесят чоловік. Подумав-подумав, і вирішив, що знаю, що робити: спечу їм звичайний яблучний пляцок без тіста, лише масло заміню веганським замінником, а.к.а. vegetable shortening. Те, що в союзі було "растітєльний жір" в пустих холодильнках перестроєчних гастрономів. Все, подумав, так і зроблю, але ж спочатку треба спробувати маленьку порцію, чи воно вийде. Чим вчора і зайнявся. (Кому цікаво, рецепт пляцка без пісних модифікацій -- в кінці посту, хоча якщо вже пишу "пляцок", то не "рецепт", а "перепис".) Словом, ще в процесі випікання я відчув підозріло знайомий запах... Але виключив духовку і ліг спати, а сьогодні зранку попробував і викинув все нафіґ!

Хто жив за Сов'єтів, може пам'ятає, як в деяких низькопробних їдальнях (читай: в кожній другій точці общєпіту) давали часом смажені страви, про які народ жартував, що вони на комбіжирі? Такий штучний-штучний смак, від якого ти не блював лише тому, що був молодий і уже голодний, але навіть так намагався купити щось без того смороду, хай ліпше воно буде гидкою кашкою на паленому молоці? Я вже навіть не згадаю, чи то найчастіше були "оладушкі", чи якесь висмажене солодке, чи щось інше -- пам'ять, дякувати богу, викинула з голови деталі, але запах і смак... запах і смак залишилис. Бр-р-р.

( мораль і рецепт )