З жиру бісяться

В цих ваших інтернетах сьогодні пишуть, що шкандаль, кудикотиться світ: якась дівчина з Юти купила собі на випускний традиційну китайську сукню, постнула десь свою знимку в цій сукні, і тут раптом, вони з цього проводу глибоко обурені і ображені, бо культурна апропріація, а-я-яй. Власне, з цього приводу і сабж. Я джерел, де обурюються, не читав, тому не знаю, хто саме ці "вони": молодь, традиціоналісти, ліві, праві, китайці, велосипедисти. Але ось саме за це їх і не люблять. О, заодно придумався хороший новий теґ: записів такого типу ще буде.

Ну яка, до холєри, різниця? Особливо смішно це почути від китайців. Не лише тому, що вони самі з ентузіазмом продають свої традиційні сукні кому завгодно (я знаю -- Юлі на шовковій фабриці в Сучжоу продали таку ж, а хотіли продати хоч півкитаю, коби гроші), а в першу чергу тому, що в Китаї, особливо останнім часом, настільки активно апропріюють чужі культури, дизайни, технології і просто ідеї, що куди там одній нещасній ютській школярці.

На всякий випадок: я, як самопроголошений представник української культури в світі взагалі і в Штатах зокрема, офіційно дозволяю всім ютським і неютським студенткам, студентам і який там суфікс у альтенативно визначених студентоґендерів вбирати на себе вишиті, в'язані, ткані і інакше прикрашені сукні, сорочки, шаровари, жупани, горбатки, свитки, крисані, ґуґлі, кожухи, хустки, очіпки, постоли, чоботи, писанки, бартки, булави, перначі, макітри, макогони і т. д. і т. п і н. п. Вбирати на випускні, впускні і інші нагоди, а також знімати потім повністю або частково, якщо раптом в сукні (сорочці, шароварах і далі за списком) незручно робити те, що вони там після випускних роблять. Аби лише все робили тото усе добровільно і відповідально, і аби їм си то сподобало. Дай їм всім, Боже, здоровлєчка! Файно дякую. Щиро ваш. Малий Ґорґан