![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
(no subject)
Jul. 9th, 2018 01:28 amНовий теґ -- Romania
Мене тут нелегка занесла сюди на кілька днів, сьогодні був перший.
І знаєте що? У мене море позитивних вражень. Ніби, холєра, таке саме як вдома, а придивишся таки інакше. Так, в ряду послідовних наближень за шкалою "як можна жити" Румунія ближче до України ніж, думаю, навіть Польща, не кажучи про Чехію, не кажучи про безмежно далеку Німеччину. Але вони хоч і близько, але попереду, і на у них є багато чого навчитися. Я буду писати ось такі дорожні нотатки, що мені сподобалося, може, кому цікаво.
День перший.
Ранок такий, що майже ніч, Чернівці -- Сучава
Дорога з Чернівців до кордону на наші гроші прекрасна. Порівняно з дорогами з Чернівців в інший бік. Але там трясло, хай і несильно, а на дорозі з кордону до Сучави, хоч виглядало так само, а трясти перестало, аж я заснув. Здавалося би. (А найгірше, що я потім спросоння забув в автобусі торбинку з перекусами на день. Решта їжі то дурниці, але хто мені відшкодує прекрасний сирник а вишнями, який вчора Жанна спекла? Хто, я вас питаю?!?)
Просто ранок. Сучава.
Автобус приїхав на 2 години раніше розкладу (певно, розклад врахував можливість застрягання на кордоні). Часу було купа, то я прогулявя пішки до залізничного, загулюючи на бічні вулички, прогулюючись навколо церков (неділя рано, всюди служба і люди всередину не поміщаються) і перевіряючи локальні магазини. Потім вокзал, поїзд.
Спостереження:
День Сучава -- Клюж-Напока
Блін, 7 з гаком годин, якось довго, плюс, навіть в першому класі в туалеті папір забули завезти... Але, все одно, якось приємніше. Люди сидять тихше, нікого не чути, лише двоє діток голосніше говорять англійською. Благодать... якщо в туалет мати свій папір :)
Вечір. Клюж.
В Сучаві думав, що то, може, випадковість, але Клюж підтверджує: Румунським містам вдається створити неповторно приємну сонну літню атмосферу в місті, з пустими вулицями і запахом дерев. Чому в нас не так. Хоча я, звичайно, скажу лише за Буковину, Галичину і Київ, може, де воно і є....
Загальне враження: Чому нам би всім навчитися в румунів? Простій максимі: менше понтів, більше якості і смаку!
Завтра буду підганяти факти під цей принцип.
Мене тут нелегка занесла сюди на кілька днів, сьогодні був перший.
І знаєте що? У мене море позитивних вражень. Ніби, холєра, таке саме як вдома, а придивишся таки інакше. Так, в ряду послідовних наближень за шкалою "як можна жити" Румунія ближче до України ніж, думаю, навіть Польща, не кажучи про Чехію, не кажучи про безмежно далеку Німеччину. Але вони хоч і близько, але попереду, і на у них є багато чого навчитися. Я буду писати ось такі дорожні нотатки, що мені сподобалося, може, кому цікаво.
День перший.
Ранок такий, що майже ніч, Чернівці -- Сучава
Дорога з Чернівців до кордону на наші гроші прекрасна. Порівняно з дорогами з Чернівців в інший бік. Але там трясло, хай і несильно, а на дорозі з кордону до Сучави, хоч виглядало так само, а трясти перестало, аж я заснув. Здавалося би. (А найгірше, що я потім спросоння забув в автобусі торбинку з перекусами на день. Решта їжі то дурниці, але хто мені відшкодує прекрасний сирник а вишнями, який вчора Жанна спекла? Хто, я вас питаю?!?)
Просто ранок. Сучава.
Автобус приїхав на 2 години раніше розкладу (певно, розклад врахував можливість застрягання на кордоні). Часу було купа, то я прогулявя пішки до залізничного, загулюючи на бічні вулички, прогулюючись навколо церков (неділя рано, всюди служба і люди всередину не поміщаються) і перевіряючи локальні магазини. Потім вокзал, поїзд.
Спостереження:
День Сучава -- Клюж-Напока
Блін, 7 з гаком годин, якось довго, плюс, навіть в першому класі в туалеті папір забули завезти... Але, все одно, якось приємніше. Люди сидять тихше, нікого не чути, лише двоє діток голосніше говорять англійською. Благодать... якщо в туалет мати свій папір :)
Вечір. Клюж.
В Сучаві думав, що то, може, випадковість, але Клюж підтверджує: Румунським містам вдається створити неповторно приємну сонну літню атмосферу в місті, з пустими вулицями і запахом дерев. Чому в нас не так. Хоча я, звичайно, скажу лише за Буковину, Галичину і Київ, може, де воно і є....
Загальне враження: Чому нам би всім навчитися в румунів? Простій максимі: менше понтів, більше якості і смаку!
Завтра буду підганяти факти під цей принцип.
