розгублення

Я, як ви, можливо, здогадуєтеся, за словом в кишеню лажу нечасто. Завжди маю що сказати. А оце зараз -- не маю. Ну, або не можу вибрати.

Написав учора в Хуана Ґанді комент за життя. На що особа на ім'я "Наталі -- дванадцять" звернулася з таким повідомленням (зверніть увагу, там твердження, не питання): "всьо хачу вас спросить, как вы счітаєтє, пісать в руссоязичном блоґє на нє всєм панятном укр, што нармально? с точкі зрєнія культури...."
Вірте-не вірте, не знаю, що відповісти. Або не знаю, що саме відповісти, стільки версій і можливих векторів. Розгубився, як школярик біля дошки. :( Воно би ще було простіше, якби людина просто запитала -- я би відповів. А оце "с точкі зрєнія культури" мене геть вибило з рівноваги. Навіть не певений, чого воно стосується: "хочу запитати з точки зору...", чи "говорити українською з точки зору..."? І якої саме культури? Руськоязичної? Я з руськоязичної "культури" пам'ятаю, переважно, анекдоти. Один про секретарку міністерства культури, якій подзвонили з питанням, чи це пральня, а вона розгубилася. А другий -- про хлопчика з цукеркою, дядечка з зауваженням про здоров'я зубів, і відсилання до діда, який до кінця життя всі зуби зберіг. Але що, якщо вона має на увазі щось інше? Може, просто, поділитися планами захотіла?