Ідеї, доведені до абсурду: аналітичний параліч

По ідеї, "аналітичний параліч" означає ситуацію, коли ти ніяк не візьмешся до роботи над проектом через спроби передбачити, що з того вийде, або, як краще діяти, навіть коли результати наступних спроб уже ніяких корисних нових знань не приносять.
Але це по ідеї, а в житті "аналітичний параліч" ти чуєш від начальства в такій частій ситуації:
1. Начальство хоче якнайскорше почати проєкт. (Ну, там, засідати на тему, доповідати про успіхи.) Але оскільки роботу робити будеш ти, а не начальство, воно вимагає оцінки, як все ставатиметься. Зазвичай у форматі "ми виконаємо X силами N працівників, що дасть нам Y% приріст індикаторів A і B"
2. Але начальство не вміє в імовірності і розподіли, йому подавай конкретну цифру. А якщо у тебе нема цифри, а лише оцінки правдоподібності, і ти пробуєш пояснити, як правильно уточнювати... вони кричать "це у тебе аналітичний параліч, ніззя!", беруть останнє число, яке ти вимовив вголос і оголошують проєкт розпочатим.
3. Зачіпка в тому, що це -- твоє число, а не началства, тому коли все піде не так, винен -- ти. Вони чого не хочуть чути про імовірності і неконкретності -- тому що тоді рішення приймати їм, і відповідати за ці рішення теж їм, а особиста відповідальність -- ще та анафема, відповідальність -- вона як іноземний текст, її треба перекладати, лише перекладати!

Результат: якщо все вдалося, всі щасливі, начальство приймає похвалу за ініціативність і ефективність. Зате якщо не вдалося, ніхто не згадує белькотіння про імовірності, винен -- інженер, який неправильно все оцінив, а менеджер -- він же нічого сам не казав, він зайнятий, він уже наступний проєкт запускає.

Зауваження 1: Не те що начальство просто не розуміє. Тобто, часом -- так, не розуміє, але часто там сидять люди і толкові, і інформовані... які не хочуть нічого такого чути. Я не вмію розрізнити, коли вони просто не вʼїжджають, бо тупі, а коли -- їм просто наплювати. Результат-то однаковий.

Зауваження 2: Читач, який любить посперечатися, справедливо запитає: "а що, якщо там і справді аналітичний параліч?" Це цікавий сценарій... але геть гіпотетичний. Бо все просто, якщо начальник і справді вважає, що аналіз забирає забагато часу, що треба починати, не дивлячись на відсутність конкретних планів, ніхто йому не заважає сказати: "може, вийде, може, ні, працюємо, під мою відповідальність". Але нє, якщо такі начальники і існують, мені не попадалися.

Англійська версія