Малий Ґорґан

Ну так лемківська мова де факто чи не дальша від української, ніж польска. Тим не менше: якщо "конари" чи "шварне" то вже геть інакші слова, то "тарґати" вже інтуїтивно зрозуміле як щось між "тягати" і "труґати", а останнє -- досить популярне західне словечко, означає "носити, пересувати" з імплікацією, що для цього потребується значне зусилля. ("Йой, дитино, що ти там понапихав до портфеля стільки всього, шо вони собі думают, таке тяжке вже в третій клясі до школи труґати!") Ну а в чому проблема з останніми двома фразами, я таки не бачу, особливо на слух. Трохи архаїзована граматика і дрібні фонетичні відмінності, до яких звикаєш за десять хвилин: скажімо, чергування "ц-т" або "р-ж" в суфіксах в західніших діалектах настільки ж нормальне, як "д-дз" в деяких російскьких фонетиках (картинка в голові: якась російська піонерка в ідеологічній передачі з савєцького телевізора віщає що "кагда ми єдзіни, ми нєпабєдзіми"). Нормальною галицькою, та навіть західно подільською мовою це буде, надіюся, зовсім зрозумілі "Коли би сти мені дали, шо бим хтів" або "Коли на вашім дворі велика мочар" . Правда, "мочар" зараз рідко почуєш, я це слово якраз сприймаю як книжне, літературне, а не розмовне, але семантично ж ясно все!

> (особливо чувши "м'єсо" раніше)
Актуальний чернівецький анекдот на тему співіснуання діалектів і літературної мови:
Мама з маленьким сином приїхали до міста, ідут вулицею, малий тільки вивчив букви, то читає всі вивіски підряд:
- Мамо, мамо, дивіться шо пише! (помало вимовляє) М-НЄ-СО
Мама сходу дає йому потиличника:
- Не "мнєсо", а "м'ясо", банєку ти дурний!