Дибр і політичні стереотипи
Dec. 19th, 2020 12:29 pm![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
malyj_gorganЯкщо хто ще не знає, ми декілька тижнів тому переїхали. В рамках одного регіону і в місця подібного рівня добробуту, але трішечки інакші в смислі політичних преференції населення, що відбивається на купі дрібничок. На цьому ґрунті у мене стався класичний reinforcement of stereotypes, підтвердження стереотипів і упередень, якщо по-нашому.
До кінця жовтня ми півтора десятиліття прожили в Берклі, університетсько-хіпово-мистецько-бездомному містечку, історичному епіцентрі американського екстравертного лібералізму. Місці, яким республіканських дітей лякають в колисках, архетипно-лівому, навіть на тлі сусідів. Перед Берклі я десять років жив у Медісоні, штат Вісконсін, теж ну дуже ліберальному відносно околиць університетському містечку. Нинішній же наш дім, містечко Кастро Веллей, хоч і виглядає бастіоном лібералізму порівняно з традиційним Півднем, Преріями чи навіть північніми графствами Каліфорнії, але, як казав Вінсент Вега, the same shit we got here, they got there, but there they’re a little different. І вся різниця якраз в рамках стандартних стереотипів з серії "консерватори vs прогресивісти", підтверджуючи корисність стереотипів. Так-то на стереотипи прийнято наїжджати, переважно, шляхом контрприкладів, але такі наїзди справедливі проти абсолютизованих тверджень, а важливо пам'ятати, що стереотипи добре працюють лише при рівноцінному порівнянні. У випадку право-ліво, щоби не пошитися в дурні, треба порівнювати людей з одного географічного регіону (клімат і історія перебивають більшість інших чинників), подібного матеріального рівня, подібних зовнішніх рамок типу розміру населеного пункту, густоти населення, етнічної однорідності, навіть релігій. З цеї точки зору житлові райони Берклі і Кастро Веллей якраз виступають хорошим полем для порівняння, тут майже все те ж саме, крім власне конкретних людей і відмінностей в їхніх способах мишлення і темпраменті -- того, що частенько визначає партійність людини. Аналогічна паралель працювала у свій час в Медісоні, якщо порівнювати його передмістя з трохи дрібнішими містами півнішніше в тому ж Вісконсіні. Повертаючись до Кастро Веллей: я, до речі, списки партійної реєстрації не дивився, може, тут якраз ще ліберальніше, ото буде смішно. Але, думаю, ні, судячи передвиборчих плакатиках, кількості американських прапорів, ну і всіх тих стереотипах, про які нижче.
Словом, ось вам кілька стереотипів, яким я знайшов підтвердження. Ви теж так думаєте, чи це лише confirmation bias?
1. Безпека. В консервативніших місцях менше банальних крадіжок, чи пограбувань. Суб'єктивно безпечніше себе відчуваєш чисто на обивательському рівні. (Того і переїхали.)
2. Зовнішня естетика. В консервативніших місцях зі смаком і креативністю проблемніше. От, банально, хати того ж цінового прошарку тут банально трохи більші, зате архітектура простіша і однаковіша і помітно менше смаку і любові в прикрасах, садочках/газончиках, парканчиках і т. п. А вже зараз, коли кругом різдвяні декорації, це прямо в очі кидається. Лямпочок понаставляли, аби блищєло, очі ріже. Максимальний дизайн рівня Діснея, таке солодке, аж зуби болять дивитися, iykwim. А вже надувної всякої фіґні понаставляли, думаю на електрику на самі лише насоси, що помпупть повітря в тих всіх сніговичків, сантаклаусів, оленів і т. п. тратиться стільки ж, скільки багато хто тут очікує отримати через ковідний стимулюс від уряду. Словом, воно, звичайно, справа смаку, але дивитися навколо в жилих квартальчиках Берклі було відчутно приємніше.
3. Суспільні бенефіти, речі "для людей". Велика різниця на користь ліберальніших місць. У всьому, від більшої кількості парків, дитячих майданчиків і всяких громадських центрів (community centers) до місць, де людина собі може ходити пішки. В тому ж Берклі чи навколишніх містечках значна частина будинків стоїть на пагорбах, де, ну, такий рельєф, купа тупиків, а наскрізних доріг мало. Так дуже часто, навіть коли десь дорогу не проведеш, місто/район озадачилися тим, щоби зробити стежку доріжку сходи, якими пішохід може перейти. Місця і роботи, тобто, ресурсів на створення і підтримку, на то треба мінімум, просто треба подумати і озадачитися, щоби людям було добре. А в Кастро Веллей таких доріжок практично і нема. Більше того, навіть банальних тротуарів багато де нема: часто доводиться ходити обочиною навіть не на вузеньких вуличках на горбі, а там, де діти в школу ходять.
4. Споживацький патріотизм правих і космополітизм лівих. Здавалося б, ті ж самі ділершіпи навколо, а в Кастро Веллей хоч ненабагато, але таки частіше попадаються на очі, скажімо, американські машини. В Берклі "Форд" чи "Шеві" попадаються в рази рідше, а тут навіть "Б'юіки"" часом, всяке інше "Крайслерівське", і не лише траки, хоча і відносна частка траків більша. Тут це легесенький ефект, а десь на Мідвесті воно прямо аж очі ріже, японську чи німецьку машину зустріти геть важко. (Принаймні, так було 25 років тому, коли я вперше звернув на це увагу.)
5. Споживацька естетика. За одяг не скажу, я більше по їжі. А в плані їжі,чим лівіше місце, тим смачніше і різноманітніше, і не лише в плані етнічної diversity. Що на підбір ресторанів глянути, що на магазини-базари. Звичайно, Berkeley Bowl такий один (ок, два, бо дві локації), але і спрощеної/попсової різноманітності/якості типу Trader Joes чи Whole Foods в правіших місцях менше, не кажучи вже про всякі спеціалізованіші або просто локальніші магазинчики овочефруктів, чи сирів, чи рибопродуктів. Таке враження, що навороченіша консервативніша їжа досягається виключно за рахунок більшого розміра стейка чи більшої миски креветок. (Виняток: хороші ковбаси/копченості, а ще дичина, тут не вгадаєш) Добре, що до Берклі недалеко їхати, можна пару разів на тиждень зганяти в магазини туди :)
6. Хотів ще написати про сусідські стосунки, але поки не буду, бо в пандемію неясно, чітке судження складеш лише в нормальний час.
Отакі от стереотипи. Якщо придумаю нові, дам знати. В цілому мушу сказати, що, при всьому іншому однаковому, жити в лівіших місцях помітно приємніше і краще ... лише от в правіших безпечніше. І навпаки. Бо у всього є своя ціна. Ех, нема в житті ідеалу. Треба самому, потрохи, міняти світ навколо себе в той бік, куди здаеться правильним.
Ось, наприклад, щоби не думали, що з естетикою двориків тут все отак жахливо, картинка для привертання уваги. Правильна комбінація рослин і вдало поставлений ліхтар, і дворик перетворюється в казку. Навіть на старенький айфон якщо робити знимку, отака краса виходить:
До кінця жовтня ми півтора десятиліття прожили в Берклі, університетсько-хіпово-мистецько-бездомному містечку, історичному епіцентрі американського екстравертного лібералізму. Місці, яким республіканських дітей лякають в колисках, архетипно-лівому, навіть на тлі сусідів. Перед Берклі я десять років жив у Медісоні, штат Вісконсін, теж ну дуже ліберальному відносно околиць університетському містечку. Нинішній же наш дім, містечко Кастро Веллей, хоч і виглядає бастіоном лібералізму порівняно з традиційним Півднем, Преріями чи навіть північніми графствами Каліфорнії, але, як казав Вінсент Вега, the same shit we got here, they got there, but there they’re a little different. І вся різниця якраз в рамках стандартних стереотипів з серії "консерватори vs прогресивісти", підтверджуючи корисність стереотипів. Так-то на стереотипи прийнято наїжджати, переважно, шляхом контрприкладів, але такі наїзди справедливі проти абсолютизованих тверджень, а важливо пам'ятати, що стереотипи добре працюють лише при рівноцінному порівнянні. У випадку право-ліво, щоби не пошитися в дурні, треба порівнювати людей з одного географічного регіону (клімат і історія перебивають більшість інших чинників), подібного матеріального рівня, подібних зовнішніх рамок типу розміру населеного пункту, густоти населення, етнічної однорідності, навіть релігій. З цеї точки зору житлові райони Берклі і Кастро Веллей якраз виступають хорошим полем для порівняння, тут майже все те ж саме, крім власне конкретних людей і відмінностей в їхніх способах мишлення і темпраменті -- того, що частенько визначає партійність людини. Аналогічна паралель працювала у свій час в Медісоні, якщо порівнювати його передмістя з трохи дрібнішими містами півнішніше в тому ж Вісконсіні. Повертаючись до Кастро Веллей: я, до речі, списки партійної реєстрації не дивився, може, тут якраз ще ліберальніше, ото буде смішно. Але, думаю, ні, судячи передвиборчих плакатиках, кількості американських прапорів, ну і всіх тих стереотипах, про які нижче.
Словом, ось вам кілька стереотипів, яким я знайшов підтвердження. Ви теж так думаєте, чи це лише confirmation bias?
1. Безпека. В консервативніших місцях менше банальних крадіжок, чи пограбувань. Суб'єктивно безпечніше себе відчуваєш чисто на обивательському рівні. (Того і переїхали.)
2. Зовнішня естетика. В консервативніших місцях зі смаком і креативністю проблемніше. От, банально, хати того ж цінового прошарку тут банально трохи більші, зате архітектура простіша і однаковіша і помітно менше смаку і любові в прикрасах, садочках/газончиках, парканчиках і т. п. А вже зараз, коли кругом різдвяні декорації, це прямо в очі кидається. Лямпочок понаставляли, аби блищєло, очі ріже. Максимальний дизайн рівня Діснея, таке солодке, аж зуби болять дивитися, iykwim. А вже надувної всякої фіґні понаставляли, думаю на електрику на самі лише насоси, що помпупть повітря в тих всіх сніговичків, сантаклаусів, оленів і т. п. тратиться стільки ж, скільки багато хто тут очікує отримати через ковідний стимулюс від уряду. Словом, воно, звичайно, справа смаку, але дивитися навколо в жилих квартальчиках Берклі було відчутно приємніше.
3. Суспільні бенефіти, речі "для людей". Велика різниця на користь ліберальніших місць. У всьому, від більшої кількості парків, дитячих майданчиків і всяких громадських центрів (community centers) до місць, де людина собі може ходити пішки. В тому ж Берклі чи навколишніх містечках значна частина будинків стоїть на пагорбах, де, ну, такий рельєф, купа тупиків, а наскрізних доріг мало. Так дуже часто, навіть коли десь дорогу не проведеш, місто/район озадачилися тим, щоби зробити стежку доріжку сходи, якими пішохід може перейти. Місця і роботи, тобто, ресурсів на створення і підтримку, на то треба мінімум, просто треба подумати і озадачитися, щоби людям було добре. А в Кастро Веллей таких доріжок практично і нема. Більше того, навіть банальних тротуарів багато де нема: часто доводиться ходити обочиною навіть не на вузеньких вуличках на горбі, а там, де діти в школу ходять.
4. Споживацький патріотизм правих і космополітизм лівих. Здавалося б, ті ж самі ділершіпи навколо, а в Кастро Веллей хоч ненабагато, але таки частіше попадаються на очі, скажімо, американські машини. В Берклі "Форд" чи "Шеві" попадаються в рази рідше, а тут навіть "Б'юіки"" часом, всяке інше "Крайслерівське", і не лише траки, хоча і відносна частка траків більша. Тут це легесенький ефект, а десь на Мідвесті воно прямо аж очі ріже, японську чи німецьку машину зустріти геть важко. (Принаймні, так було 25 років тому, коли я вперше звернув на це увагу.)
5. Споживацька естетика. За одяг не скажу, я більше по їжі. А в плані їжі,чим лівіше місце, тим смачніше і різноманітніше, і не лише в плані етнічної diversity. Що на підбір ресторанів глянути, що на магазини-базари. Звичайно, Berkeley Bowl такий один (ок, два, бо дві локації), але і спрощеної/попсової різноманітності/якості типу Trader Joes чи Whole Foods в правіших місцях менше, не кажучи вже про всякі спеціалізованіші або просто локальніші магазинчики овочефруктів, чи сирів, чи рибопродуктів. Таке враження, що навороченіша консервативніша їжа досягається виключно за рахунок більшого розміра стейка чи більшої миски креветок. (Виняток: хороші ковбаси/копченості, а ще дичина, тут не вгадаєш) Добре, що до Берклі недалеко їхати, можна пару разів на тиждень зганяти в магазини туди :)
6. Хотів ще написати про сусідські стосунки, але поки не буду, бо в пандемію неясно, чітке судження складеш лише в нормальний час.
Отакі от стереотипи. Якщо придумаю нові, дам знати. В цілому мушу сказати, що, при всьому іншому однаковому, жити в лівіших місцях помітно приємніше і краще ... лише от в правіших безпечніше. І навпаки. Бо у всього є своя ціна. Ех, нема в житті ідеалу. Треба самому, потрохи, міняти світ навколо себе в той бік, куди здаеться правильним.
Ось, наприклад, щоби не думали, що з естетикою двориків тут все отак жахливо, картинка для привертання уваги. Правильна комбінація рослин і вдало поставлений ліхтар, і дворик перетворюється в казку. Навіть на старенький айфон якщо робити знимку, отака краса виходить:
no subject
Date: 2020-12-21 03:49 am (UTC)