що за блог без котиків

Кажуть, в умовах тривоги і нервів треба примушувати себе продовжувати жити повноцінним життям, назло хуйлам і дрібнішим припиздентам. Ну, там, не забувати їсти-пити-спати, співати пісень і постити котиків. В смислі, в соцмережах, бо самим котикам постити не можна, гріх. Ось, вношу свою лепту в повноцінність укрнету:

Жив собі великий сірий кіт,
Він з самого ранку їв обід.
Бо обід -- це ж більше ніж сніданок!
Ну і що, що тільки ранній ранок?
Він би їв обід на день по шість разів,
Та ніхто давати не хотів.