Жанр: Плач (a.k.a. Lament)
Feb. 8th, 2021 04:42 pm![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
malyj_gorganОстаннім часом співпало три низки подій. Перша: ми тут уже кілька місяців пробуємо найняти собі на роботу датазнавця (Data Scientist). Друга: пишуть, в Америці для американців не вистачає робіт. Третя: я поцікавився трохи ближче, що там вчать з математики в шостому (!) класі місцевої школи в місті Берклі (не найпересічнішому місті, тут в університеті, наприклад, існує і не простоює парковка "лише для Нобелівських і Філдсівських лауреатів").
TL;DR: й*$ ^#^%* *&||^$ #Р!@, бля, ^%$# #$@ >@#*& !!!
Розширено:
Велика айті компанія шукає собі людину з досить дженерік вимогами до технічних знань і вмінь. Ніякого навороченого deep learning'a з custom-built neural nets, ніяких хитрих задач на петабайтних масивах, ніякого особливого досвіду в спеціальних середовищах, ніяких небанальних мов: звичайні Python і SQL, без вимог до наворочених алгоритмів чи вміння ня льоту оптимізувати складні запити. Так от: за чотири місяці жодного бажаючого попрацювати на нас американця. Zero, nada, нуль. Тобто, може, хтось і був, але на виході з найкрупнішого фільтру, від рекрутерів, -- нікого. (А там фільтр дуже плохенький, з тих, хто його проходить, теж не вийшло нікого вибрати, але про це нижче.) А компанія непогана, на Glassdoor середня оцінка понад 4, медіана теж. Вже не стартапчик, але ще не динозавр, цілком навіть хороше місце для роботи. Але, блін, нема кому йти працювати. Ще програмери місцями попадаються, але щоби він при цьому хоч трошки щось знав з математики, то вже не знайдеш. Не умняк типу монад, про який Хуан Ґанді любить писати, а проста арифметика і базова статистика. Жодного американця, хоча тут не обов'язково навіть на сан францисканщині жити... Зате надходять регулярні запроси від китайців і індусів. Переважно з додатковою освітою в США, тобто, допустим, бакалавр з якогось Peking University, Hefei University, чи, навіть, самого IIT, а потім якийсь "MS in data science" чи "MS in Analytics (STEM focus)", часто з досить таки серйозних універів. Часом навіть слова "CS" в назві спеціальності фігурують. І ці люди приходять на співбесіди, часом не вміючи розв'язати просту задачку. Навіть в домашній роботі (ми даємо півгодинний квіз, для відсіяння зовсім нетехнічних аплікантів) написати простеньку функцію не можуть, різниці між list'ом і dict'ом або не знають, або забувають умову задачі, поки пишуть відповідь. В задачках на SQL ще гірше. У людей, які пишуть, що спеціально цьому вчилися і попрацювали кілька років за спеціальністю... Як?!?
Ну, ок, попрацювали -- то таке, можна працювати в дуже вузьких рамках. Але ж освіта! Класи з програмування! GPA від 3.5 і вище! Тобто, не найдурніші студенти. Виходить, що багато випускників ще гірші? Ну добре, я розумію, що ті, у кого краще, йдуть працювати в модні ТікТоки, Гугли і Фейсбуки, заробляючи там трохи більше (хоча не набагато, ми цілком competitive, принаймні, порівняно з основною масою роботодавців галузі). Але що робить решта? Якщо китаєць з рудиментарною англійською і першим дипломом з, простигосподи, Religious Studies, може це діло закінчити, то чому немає мільйонів американців, які закінчують те ж саме? До речі, не те, щоби ніде немає, попадалися на попередніх робоотах перевчені з різних непрофільних дисциплін, і все в них добре було, дай їм бог здоров'я і успіхів. Але мало! А де тисячі таких людей на ринку? Нема!
І це підводить мене до низки тем номер три: викладання в школі. Навіть у відносно непоганій школі в місті з ненайпересічнішими родинами, все з викладанням дуже погано. Щось вони рахують, щось роблять, а в абстрактних буквах записати приклад, підставити числа в готову формулу, навчити записати рівняння і його розв'язати... Основна кількість того, чому вчать, якесь нікому непотрібне сміття. Головне: є ж розумні діти, які можуть, але їх просто не вчать. Судячи за всім, школа просто тратить весь свій час, щоби підготувати максимальну кількість дітей до дурних тестів, в результаті, може, на 5% більше дітей не провалять state testing, але 60%, які могли би знати хоч щось більше таблички множення, ледве знають лише її, бо більше і не треба. Потім вони ж ідуть в універ і опускають планку настільки, що заробити GPA 3.6 може перший ліпший китаєць, який теж нічого толком не знає. (До речі, гіпотеза перекликається з моїм досвідом 20+ річної давності, коли я трохи студентів учив фізики в універі.) А потім базована в США американська компанія не може знайти собі людей, які би щось знали чи вміли. А політики розказують, що "foreigners take our jobs" і пробують боротися з цим шляхом обмеження H1B віз. (Через що компанії не починають наймати американців, а переносять офіси з Штатів за кордон, бо звідки тих американців узяти.)
Словом, таке. Плач і лемент. Як з цим боротися -- не знаю. Знав би, боровся би.
P.S. Зазначу, що чувак з ІІT, принаймні, програмувати умів. Він думати або не вмів, або не хотів.
TL;DR: й*$ ^#^%* *&||^$ #Р!@, бля, ^%$# #$@ >@#*& !!!
Розширено:
Велика айті компанія шукає собі людину з досить дженерік вимогами до технічних знань і вмінь. Ніякого навороченого deep learning'a з custom-built neural nets, ніяких хитрих задач на петабайтних масивах, ніякого особливого досвіду в спеціальних середовищах, ніяких небанальних мов: звичайні Python і SQL, без вимог до наворочених алгоритмів чи вміння ня льоту оптимізувати складні запити. Так от: за чотири місяці жодного бажаючого попрацювати на нас американця. Zero, nada, нуль. Тобто, може, хтось і був, але на виході з найкрупнішого фільтру, від рекрутерів, -- нікого. (А там фільтр дуже плохенький, з тих, хто його проходить, теж не вийшло нікого вибрати, але про це нижче.) А компанія непогана, на Glassdoor середня оцінка понад 4, медіана теж. Вже не стартапчик, але ще не динозавр, цілком навіть хороше місце для роботи. Але, блін, нема кому йти працювати. Ще програмери місцями попадаються, але щоби він при цьому хоч трошки щось знав з математики, то вже не знайдеш. Не умняк типу монад, про який Хуан Ґанді любить писати, а проста арифметика і базова статистика. Жодного американця, хоча тут не обов'язково навіть на сан францисканщині жити... Зате надходять регулярні запроси від китайців і індусів. Переважно з додатковою освітою в США, тобто, допустим, бакалавр з якогось Peking University, Hefei University, чи, навіть, самого IIT, а потім якийсь "MS in data science" чи "MS in Analytics (STEM focus)", часто з досить таки серйозних універів. Часом навіть слова "CS" в назві спеціальності фігурують. І ці люди приходять на співбесіди, часом не вміючи розв'язати просту задачку. Навіть в домашній роботі (ми даємо півгодинний квіз, для відсіяння зовсім нетехнічних аплікантів) написати простеньку функцію не можуть, різниці між list'ом і dict'ом або не знають, або забувають умову задачі, поки пишуть відповідь. В задачках на SQL ще гірше. У людей, які пишуть, що спеціально цьому вчилися і попрацювали кілька років за спеціальністю... Як?!?
Ну, ок, попрацювали -- то таке, можна працювати в дуже вузьких рамках. Але ж освіта! Класи з програмування! GPA від 3.5 і вище! Тобто, не найдурніші студенти. Виходить, що багато випускників ще гірші? Ну добре, я розумію, що ті, у кого краще, йдуть працювати в модні ТікТоки, Гугли і Фейсбуки, заробляючи там трохи більше (хоча не набагато, ми цілком competitive, принаймні, порівняно з основною масою роботодавців галузі). Але що робить решта? Якщо китаєць з рудиментарною англійською і першим дипломом з, простигосподи, Religious Studies, може це діло закінчити, то чому немає мільйонів американців, які закінчують те ж саме? До речі, не те, щоби ніде немає, попадалися на попередніх робоотах перевчені з різних непрофільних дисциплін, і все в них добре було, дай їм бог здоров'я і успіхів. Але мало! А де тисячі таких людей на ринку? Нема!
І це підводить мене до низки тем номер три: викладання в школі. Навіть у відносно непоганій школі в місті з ненайпересічнішими родинами, все з викладанням дуже погано. Щось вони рахують, щось роблять, а в абстрактних буквах записати приклад, підставити числа в готову формулу, навчити записати рівняння і його розв'язати... Основна кількість того, чому вчать, якесь нікому непотрібне сміття. Головне: є ж розумні діти, які можуть, але їх просто не вчать. Судячи за всім, школа просто тратить весь свій час, щоби підготувати максимальну кількість дітей до дурних тестів, в результаті, може, на 5% більше дітей не провалять state testing, але 60%, які могли би знати хоч щось більше таблички множення, ледве знають лише її, бо більше і не треба. Потім вони ж ідуть в універ і опускають планку настільки, що заробити GPA 3.6 може перший ліпший китаєць, який теж нічого толком не знає. (До речі, гіпотеза перекликається з моїм досвідом 20+ річної давності, коли я трохи студентів учив фізики в універі.) А потім базована в США американська компанія не може знайти собі людей, які би щось знали чи вміли. А політики розказують, що "foreigners take our jobs" і пробують боротися з цим шляхом обмеження H1B віз. (Через що компанії не починають наймати американців, а переносять офіси з Штатів за кордон, бо звідки тих американців узяти.)
Словом, таке. Плач і лемент. Як з цим боротися -- не знаю. Знав би, боровся би.
P.S. Зазначу, що чувак з ІІT, принаймні, програмувати умів. Він думати або не вмів, або не хотів.
no subject
Date: 2021-02-17 08:14 am (UTC)Цікаво. Бо якщо ми кажемо про "безпреділ на Сході", то там єдине велике ментовське місто - це Харків. Луганськ, Донецьк, Дніпро - ніколи ментовськими не були, і там 100% працювали скарги в "органи", тут в мене досвід з двох боків.
Виходить, що розмовляючи про Україну - треба розмовляти не про Україну, а про конкретне місто, як мінімум.
Але все одно, я не розумію, як ментовський дах допомагає від скарг в охорону праці чи податкову? Без жартів не розумію. В Чернівцях вони настільки ліниві, що не хочуть зайвий раз взяти грошей з підприємця? Чи настільки поважають ментів? (Бо в нас на Донбасі таких проблем ніколи не було, органи завжди були охочі до грошей і плювали на "дах". В Києві, навпаки, поки що не було проблем з корумпованими чиновниками - тьфу-тьфу, хоча там бізнес в нас набагато менший, але все одне не ларьок.)
Тут зльоту я бачу дві відмінності на користь якщо не України (якщо ми локалізуємо, та не узагальнюємо), то Донбасу як мінімум. (1) Доступ до освіти (ми це вже обговорювали, в бандитському Луганську 90х шансів отримати освіту було набагато більше, ніж в умовному бандитському Окленді) і (2) доступ до медичної допомоги. (Якщо мова йде, наприклад, про доступ до психіатричної допомоги, то навіть про звичайну госпіталізацію і лікування по протоколам 30-літньої давнини тут навіть "низам" мріяти не приходиться. Та навіть і "верхам" - якщо я завтра поїду кукухой, втрачу работу та страховку - то зовсім не факт, що я зможу оформити субсидовану страховку та отримати медичну допомогу - будеш шукати мене під мостом в СФ.)
Повертаючись до освіти, навіть якщо мова йде про ПТУ - на Донбасі освіта не те що безкоштовна, а ще й платять непогані гроші за її отримання (стипендія була 100+ баксів на місяць, коли я це бачив), і проблеми отримати освіту електрика-сантехника-тощо (яка гарантує адекватне життя - вистачить і на автівку, і на житло, і відкладати) я ніколи не бачив. Промальпіністи так взагалі заробляли на рівні з деякими айтішниками. В Чернівцях не так?
З того, що пригадую, єдині кваліфіковані робочі професії, які в Луганську не давали можливості жити нормально по дефолту, а тут дають - це медичні. Але тут отримати освіту медсестри-медбрата - дуже не просто, набагато складніше, ніж вдома (я тут з перших рук можу розповісти, але ти, підозрюю, і сам знаєш не гірше за мене).
І, до речі, коли я казав за свій досвід з пенсільванщиною - я НЕ мав на увазі представників етнічних меншин. Там таки "большини", що більше нема куди - а все одно, плювати вони хотіли на можливість вчитися/облаштувати своє життя краще, навіть безкоштовно, як я це їм пропонував. Так що питання про меншини можна одразу знімати. :) (І про вартість освіти, підозрюю, теж. Сам з собою я, виходить посперечався, і сам себе довів, що я неправий - але стирати вже не буду, хай висить. :) )
P.S. До речі, сумую за Луганськом. При усіх негараздах - робітники на "чорних" работах були в масі більш адекватні. Як мінімум не було проблеми "прийти на роботу к початку робочого дня" - хоча в Луганську ми починали в 7, а в Києві в 9 (закладаючись на корки-відстань).