Позитивні думки на тему Даннінґа з Крюґером

[malyj_gorgan]

Навіяло спостереженням за тим, як мама пробує мого старшого навчити трішечки латини. (А про що ще розмовляти бабусям з внуками по Скайпу, якщо очно вони бачаться вже і не щороку? Особливо з бабусями, у яких 50 років стажу викладання латини в університетах, інститутах і навіть семінаріях.)

(Гіпо-)теза: Якийсь ентузіазм і [який там антонім до понять "депресія" і "апатія"] в цьому світі існує значною мірою за рахунок благословенного ефекту Даннінґа-Крюґера.

Пояснення: читаєш якусь книжку, особливо фантазії не про суперспайдербетменів і всяких магів, і постійно натикаєшся на те, що герой (і не лише) застосовує якийсь набір своїх знань, щоби -- ух. Ну, в смислі, хоч в чомусь наш герой виходить дуже ефективний за рахунок знань і вмінь. Ну, там, вчив в універі на юрфаці латину, перенісся в Древній Рим і порозумівся з місцевими. Або працював на виробництві інженером і з нуля забабахав індустрію на таємничому острові і при дворі короля Артура. Або сидів пару років в одній камері з якимось шулером, і тепер в карти виграє у всіх і завжди і чесно і нечесно. Або, класика, потренувався у правдивого Майстра (варіант -- півроку учєбки спецназу), і тепер всіх бʼє голими руками, аж гай гуде. Або повчився на психолога, а тепер всіма маніпулює, як лялькар або проктолог. Ну, ви зрозуміли. При цьому автор книжки (або сценарію, якщо це фільм) добросовісно щось десь прочитав і вставляє якісь словечка і концепції з реальної інженерії, психології чи бойових мистецтв, але в тому то і справа, що саме -- якісь. Якщо хоч трохи вдуматися і/або ознайомитися з реальною історією, то 99% таких байок є набагато менш реалістичними, ніж байки про супергероїв і чаклунів, бо там хоч чесна фантастика з мідіхлоріанами і божим промислом, а тут -- придумки, які виглядають псевдоралістичними лише тому, що і ми, і автор про них знаємо лише базові-базові речі.

Нє, можна, звичайно, в реалізм -- але досить швидко або стає скучно, або стає складно, так що це вже не відпочинок. Або в чистий непригодницький жанр (комедія/детектив/трагедія/таке), але теж ненадовго.

От і виходить, що весь наш, вибачєйте за англіцизм, ексайтмент в розважальному мистецтві -- або з казочок/хвантазій, або наслідок чистої води Крюннінґа-Даґнера.

Comments

[malyj_gorgan]

Я, у свою чергу, розумію, про що ви
Поняття не маю, як переконатися, що коріння того, що я пишу, те ж саме, що у ефекту Д-К. Мені воно раптом здалося еквівалентним, але ні на яку доказовість чи істинність я не претендую. Зате -- тема для цивілізованої балачки :)

[chuka_lis]

обоє мають відношення до mindset та personality

[chuka_lis]

"Эффект Да́ннинга — Крю́гера — метакогнитивное искажение, которое возникает, когда человек, имеющий низкий уровень компетенции в какой-либо теме, начинает мнить себя знатоком этой темы, при этом он делает ошибочные выводы и принимает неудачные решения, но не осознаёт своих ошибок из-за неполноты знаний, умений и навыков.. Таким образом, менее компетентные люди в целом имеют более высокое мнение о собственных способностях, чем это свойственно людям компетентным (которые к тому же склонны предполагать, что окружающие оценивают их способности так же низко, как и они сами). Также обладатели высокого уровня квалификации ошибочно полагают, что задачи, лёгкие для них, так же легки и для других людей"
- цей ефект стосуєтсья насамперед самовпевненності.
у Вас акцент на "читаєш якусь книжку, особливо фантазії не про суперспайдербетменів і всяких магів, і постійно натикаєшся на те, що герой (і не лише) застосовує якийсь набір своїх знань, щоби -- ух." Це більше про те, шо профі, який в темі, розуміє, що те "ух" у пригоді- пуста або марна справа. Тобто, тут працює комбінация професійних знань та критичного мислення. А не "сумнів у собі" (або навпаки, "безпідставна самовпевненність"). Щось на кшталт, коли в фільмі актори розмовляють іноземною мовою, яку ти знаешь. Завдяки тому що ти знаєшь, ти здатен відрізнити, що та як вони говорять, чи є актор етнічним носієм (як подаеться автором), яка якість тої мови. Якщо не знаєш мови, то цілком природньо сприйняти ту іноземну мову (або надписи) -"як є". Це не від нестатку сумніву або занадтої впевненності в своїх знаннях іноземних мов. Це просто сприйняття на віру без критичного осмислення (а воно мое й не портібне суто в такому випадку, бо часто буває що автор наголошує саме розважальний контекст: казка, пригода, бойовик, детектив, трілер, лбюовний роман, комедія, етс, а не: "науково-історичнп праця", наукова стаття(монографія), енциклопедія, підручник, документальний фільм, аналітична передача та ін.). Якщо в останніх буде "лажа, по фактичному, технічному, метдичному або науковому матеріалу, то звичайно, погано. А ефект Даннінг-Крюґера буде якщо людина подивилася, наприклад науково-популярну передачу, занадто спростовану або з дефектом по науковій лінії, або прочла книгу від "гуру", та починає пихато запевнювати навколишніх, що розбирається в темі та проблемі краще за інших, бо "знає". Як міський житель, делкий від сг, що колись бачив передачу про свиноводство в Австріі, буде доказувати місцевому фермеру (досить успішному), що той невірно годує своїх свиней, а треба доглядати так, як собі уявляє той місцевий житель.