Позитивні думки на тему Даннінґа з Крюґером

[malyj_gorgan]

Навіяло спостереженням за тим, як мама пробує мого старшого навчити трішечки латини. (А про що ще розмовляти бабусям з внуками по Скайпу, якщо очно вони бачаться вже і не щороку? Особливо з бабусями, у яких 50 років стажу викладання латини в університетах, інститутах і навіть семінаріях.)

(Гіпо-)теза: Якийсь ентузіазм і [який там антонім до понять "депресія" і "апатія"] в цьому світі існує значною мірою за рахунок благословенного ефекту Даннінґа-Крюґера.

Пояснення: читаєш якусь книжку, особливо фантазії не про суперспайдербетменів і всяких магів, і постійно натикаєшся на те, що герой (і не лише) застосовує якийсь набір своїх знань, щоби -- ух. Ну, в смислі, хоч в чомусь наш герой виходить дуже ефективний за рахунок знань і вмінь. Ну, там, вчив в універі на юрфаці латину, перенісся в Древній Рим і порозумівся з місцевими. Або працював на виробництві інженером і з нуля забабахав індустрію на таємничому острові і при дворі короля Артура. Або сидів пару років в одній камері з якимось шулером, і тепер в карти виграє у всіх і завжди і чесно і нечесно. Або, класика, потренувався у правдивого Майстра (варіант -- півроку учєбки спецназу), і тепер всіх бʼє голими руками, аж гай гуде. Або повчився на психолога, а тепер всіма маніпулює, як лялькар або проктолог. Ну, ви зрозуміли. При цьому автор книжки (або сценарію, якщо це фільм) добросовісно щось десь прочитав і вставляє якісь словечка і концепції з реальної інженерії, психології чи бойових мистецтв, але в тому то і справа, що саме -- якісь. Якщо хоч трохи вдуматися і/або ознайомитися з реальною історією, то 99% таких байок є набагато менш реалістичними, ніж байки про супергероїв і чаклунів, бо там хоч чесна фантастика з мідіхлоріанами і божим промислом, а тут -- придумки, які виглядають псевдоралістичними лише тому, що і ми, і автор про них знаємо лише базові-базові речі.

Нє, можна, звичайно, в реалізм -- але досить швидко або стає скучно, або стає складно, так що це вже не відпочинок. Або в чистий непригодницький жанр (комедія/детектив/трагедія/таке), але теж ненадовго.

От і виходить, що весь наш, вибачєйте за англіцизм, ексайтмент в розважальному мистецтві -- або з казочок/хвантазій, або наслідок чистої води Крюннінґа-Даґнера.

Comments

[juan_gandhi]

Аплодисменты.
Так оно и есть.
Но бывает и реальность такая, с попаданцами.

[chuka_lis]

якщо прибрехати, то пригода або історія стає набагато захоплюючою та цікавішою. Якщо хтось "прибрехує", а ти про те, що пишуть (кажуть, показують)- в темі (професійно, наприклад), ти звичайно бачиш, що щось подається: або дуже поверхнево, "воно так не працює", "шито білими нитками", "журавлина", було зовсім не так, або й взагалі- мура. Але, якщо ти не в темі, то "наукоємне, професійне, історичне або ін." пояснення поверхнево сприймається "на ура" (якщо там не зовсім ляпи, які також можуть бути). Твір є якісним, якщо автор щільно попрацювам з матеріалом, з проф.консультантами, етс, щоб загодити й споживачу рівня критичності трохи вищого, ніж середнє. Стосовно пригод та розваг, так, і на мою думку, звичайно то рівень "казок", "авантюр", й таке цинікам або скептикам, мабуть, не заходить.

[malyj_gorgan]

Саме це я і маю на увазі.
Там де ти в темі -- там бачиш, яка то фігня, а де не в темі -- Крюґер :)

[chuka_lis]

ну, я вважала що "Крюґер"- то про те що чим менше ти знаешь, тим впевненіший у рішеннях. А якщо знаешь багато, то більше й сумніваешься у правоті (стосовно себе та сприйняття миру). Трохи інший акцент (не про сприйняття інформації "на віру").

[malyj_gorgan]

Сам ефект про інше, так.
Моя гіпотеза тут в тому, що Даннінг-Крюґер описує і механізм нашого сприйняття чогось, про що ми знаємо насправді мало, але достатньо, щоби думати, що знаємо. Читати, що хтось просто навчився битися і всіх переміг -- як казочка про Котигорошка. І зовсім інша справа, коли ми читаємо, як герой вчив механіку прийомів, як зводив знання про особливі больові точки в систему меридіанів для послідовностей ударів, як поєднував медитації з тренуваннями... словом, робив щось таке, що ми і самі б хотіли зробити, просто не попали в руки майстера Луня або сержанта спецназу Карацюпи. Коли хтось за кілька років на дикому острові Тихого океану влаштовує цивілізацію -- це магія, а коли ми читаємо про синтез нітроцелюлози і переробку руди на рейки залізниці -- ми уявляємо, що, а, ми б і самі це зробили, якби вчилися не на, допустимо, вчителя молодших класів, а на інженера, як Сайрус Сміт. І в результаті нам набагато цікавіше, ніж історія про те, як хтось з сучасною педагогічною освітою (як у нас) конвертує свої знання в щось цікаве і успішне.

Словом, моя гіпотеза не лише про те, чому ми щось сприймаємо на віру, а і про те, чому нам подобається. Ефект Даннінга-Крюґера в тому, що оптимум для розпалу нашої цікавості -- той момент, коли думаємо, що разом з героєм розуміємо щось, що він робить, краще за аборигенів. Коли тема нам справді знайома, то ми знаємо, що ніякого "щось" там нема, коли тема нам зовсім незнайома, не виникає відчуття причетності до таємниці.

Але це лише гіпотеза, ніяких доказів, голий ентузіазм людини, яка опанувала мисцетцтво літературної критики і психології розваг якраз достатньо, щоби піднятися на пік хибної впевненості на все тій самій кривій Данніґа-Крюгера :)))))

[chuka_lis]

я розумію, про що Ви, дякую за роз'яснення. Просто відношу "прийняття на віру" не до ефекту Даннінг-Крюґера, а, окрім знань, до наявності або здібності в людини критичного мислення, які я відрізняю від цього ефекту.

[malyj_gorgan]

Я, у свою чергу, розумію, про що ви
Поняття не маю, як переконатися, що коріння того, що я пишу, те ж саме, що у ефекту Д-К. Мені воно раптом здалося еквівалентним, але ні на яку доказовість чи істинність я не претендую. Зате -- тема для цивілізованої балачки :)

[chuka_lis]

обоє мають відношення до mindset та personality

[chuka_lis]

"Эффект Да́ннинга — Крю́гера — метакогнитивное искажение, которое возникает, когда человек, имеющий низкий уровень компетенции в какой-либо теме, начинает мнить себя знатоком этой темы, при этом он делает ошибочные выводы и принимает неудачные решения, но не осознаёт своих ошибок из-за неполноты знаний, умений и навыков.. Таким образом, менее компетентные люди в целом имеют более высокое мнение о собственных способностях, чем это свойственно людям компетентным (которые к тому же склонны предполагать, что окружающие оценивают их способности так же низко, как и они сами). Также обладатели высокого уровня квалификации ошибочно полагают, что задачи, лёгкие для них, так же легки и для других людей"
- цей ефект стосуєтсья насамперед самовпевненності.
у Вас акцент на "читаєш якусь книжку, особливо фантазії не про суперспайдербетменів і всяких магів, і постійно натикаєшся на те, що герой (і не лише) застосовує якийсь набір своїх знань, щоби -- ух." Це більше про те, шо профі, який в темі, розуміє, що те "ух" у пригоді- пуста або марна справа. Тобто, тут працює комбінация професійних знань та критичного мислення. А не "сумнів у собі" (або навпаки, "безпідставна самовпевненність"). Щось на кшталт, коли в фільмі актори розмовляють іноземною мовою, яку ти знаешь. Завдяки тому що ти знаєшь, ти здатен відрізнити, що та як вони говорять, чи є актор етнічним носієм (як подаеться автором), яка якість тої мови. Якщо не знаєш мови, то цілком природньо сприйняти ту іноземну мову (або надписи) -"як є". Це не від нестатку сумніву або занадтої впевненності в своїх знаннях іноземних мов. Це просто сприйняття на віру без критичного осмислення (а воно мое й не портібне суто в такому випадку, бо часто буває що автор наголошує саме розважальний контекст: казка, пригода, бойовик, детектив, трілер, лбюовний роман, комедія, етс, а не: "науково-історичнп праця", наукова стаття(монографія), енциклопедія, підручник, документальний фільм, аналітична передача та ін.). Якщо в останніх буде "лажа, по фактичному, технічному, метдичному або науковому матеріалу, то звичайно, погано. А ефект Даннінг-Крюґера буде якщо людина подивилася, наприклад науково-популярну передачу, занадто спростовану або з дефектом по науковій лінії, або прочла книгу від "гуру", та починає пихато запевнювати навколишніх, що розбирається в темі та проблемі краще за інших, бо "знає". Як міський житель, делкий від сг, що колись бачив передачу про свиноводство в Австріі, буде доказувати місцевому фермеру (досить успішному), що той невірно годує своїх свиней, а треба доглядати так, як собі уявляє той місцевий житель.

[sassa_nf]

Прямо сам собою проситься у казку Чак Норіс.

[malyj_gorgan]

Чак Норіс ніколи не проситься в казку. Це казки просять Чака Норіса стати головним героєм!

[sassa_nf]

О, я й забув канон