![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
malyj_gorganАби не писати на свято чи одразу по святі всяке агресивне, спробую сьогодні скинути, хай коротко, кілька злих думок, які останнім часом думав, ... бо було кілька триґґерів.
Так от, жахливо бісить, коли люди з претензіями на інтелект, а то і на інтеліґентність і навіть культурність, розмірковуючи вголос про, ну, наприклад, розвал Совка і, зокрема, етапи виходу України з руського міра, починають щось квенькати про "...результати референдума за збереження СРСР...", про ігнорування бажань "людей, які хотіли продовжувати бути разом" і т. п. Словом, тим чи інакшим чином пробують висловити думку, яку можна дистилювати до такого: були якісь формально вірні способи виходу з Союзу, якими ніхто не скористався, бо більшість того не хотіла, а, навпаки, хотіла вмєстє, впєрьод і с пєстнєй. В результаті, педалюється ідея, що розпад Совка був поганим для більшості, то лише якісь "наційональні еліти" того хтіли, аби перебрати на себе владу від Кремля.
Паралелнька думка, яка мене теж дратує, хай і не аж так люто. Скорше, печалить поширеність цеї думки серед потенційно нормальних людей: що Совок в Брєжнєвські часи був таким собі беззубим і безхребетним, що ніяких переслідувань не було, хіба що, там, ти мільйони заробляв на спекуляції чи планував збройне повстання проти радянської влади. Але якщо просто так, то приватно можна було говорити і читати все на світі, а за публічно, хіба, неприємності на роботі, та й то не всякій. Але "не саджали", панімаєш, "як в 37-му році"*.
Ага. Щаз.
За спроби "законного" виходу з сересеру навіть в пік хрущовської відлиги присуджували до розстрілу. Потім могли помилувати, замінити таборами. Якщо хто має сумніви, раджу почитати хоча би про Левка Лук'яненка. Дуже інформативна історія. І за менш суворі злочини проти радянської влади саджали, ще й як. За вимоги до влади виконувати свої ж закони теж саджали. Подивіться хоча б на історію учасників Гельсінської Спілки. Правда, не завжди виходило звинуватити за пропаганду чи яку формальну зраду, ну так сфабрикувати справу совкові гниди завжди вміли. В'ячеслав Чорновіл, он, один з вироків отримав за підставне зґвалтування. Але і чисто політичні вироки теж цілком собі жили. Василь Стус двічі попдаав за ґрати за антирадянську агітацію в часи беззубого Брєжнєва, а загинув там же, за ґратами, в часи ліберального Гобачова. Або ось, пару днів тому нам нагадали про справу Михалка (у Бігдана, оригінал десь в ФБ) так він навіть сів за те ж саме уже в 85-му. А кого не могли з тих чи інших причин посадити, хто просто щось хороше робив для культури, того били або вбивали. Вся різниця між зубатішими і беззубішими часами була в тому, що Симоненка в 62-му так били мєнти, що він черер рік помер, а Івасюка в 79-му повісили "невідомі", поки влада всіма силами переконувала народ, що то самогубство.
Підсумовую, якщо неясно: радянська влада не була і не ставала беззубою. Вона всього-навсього в якийсь момент стала менше фокусуватися на ефемерному, а зосредила усі сили на захисті російської радянської імперії. Легше стало жити лише тим, хто цілком радо разом з Кремлем будував московську імперію, просто, мав деякі розбіжності щодо ідеології. Таких людей могли "переслідувати", але, справді, м'якше. Їх висилали в Горький, міняли на шпійонів чи перебіжчиків, не друкували великими накладами, навіть з інститутів виганяли... але не знищували. На відміну від. Не подумайте неправильно, я не пробую наїхати на Сахарова, Буковського, Войновича чи Висоцького, я порівнюю виключно реакцію системи. І система ця усіма силами захищала свою імперську сутність до останнього.
А всі ці "нормально ж жилося" і "стало краще" -- в кращому випадку, неінформованість,
В трохи гіршому (і найпоширенішому) випадку, комбінація дурості і небажання порушити внутрішній комфорт,
А в найгіршому (і теж частому) випадку, банальна підлість співучасників.
В комбінації зі спробами переконати інших, що "насправді ніхто не хотів виходити з Союзу, хотіли би-зробили би" -- це, майже завжди, останній з трьох діагнозів.
*Окремо скажу про страшний тридцять сьомий рік. Хороший же рік був! Тобто, в абсолютному плані поганий, як і весь сталіносовок, але один з кращих років в інтервалі ±10 років. Бо в цей рік масово спрацювала карма. Фактично, настільки класно спрацювала, що майже всякого, хто щиро шкодує про репресії 37-го, можна прекрасно діагностувати, як [оце помітив, що не дописав останніх пару слів, але ви і так усе зрозуміли :)]
Так от, жахливо бісить, коли люди з претензіями на інтелект, а то і на інтеліґентність і навіть культурність, розмірковуючи вголос про, ну, наприклад, розвал Совка і, зокрема, етапи виходу України з руського міра, починають щось квенькати про "...результати референдума за збереження СРСР...", про ігнорування бажань "людей, які хотіли продовжувати бути разом" і т. п. Словом, тим чи інакшим чином пробують висловити думку, яку можна дистилювати до такого: були якісь формально вірні способи виходу з Союзу, якими ніхто не скористався, бо більшість того не хотіла, а, навпаки, хотіла вмєстє, впєрьод і с пєстнєй. В результаті, педалюється ідея, що розпад Совка був поганим для більшості, то лише якісь "наційональні еліти" того хтіли, аби перебрати на себе владу від Кремля.
Паралелнька думка, яка мене теж дратує, хай і не аж так люто. Скорше, печалить поширеність цеї думки серед потенційно нормальних людей: що Совок в Брєжнєвські часи був таким собі беззубим і безхребетним, що ніяких переслідувань не було, хіба що, там, ти мільйони заробляв на спекуляції чи планував збройне повстання проти радянської влади. Але якщо просто так, то приватно можна було говорити і читати все на світі, а за публічно, хіба, неприємності на роботі, та й то не всякій. Але "не саджали", панімаєш, "як в 37-му році"*.
Ага. Щаз.
За спроби "законного" виходу з сересеру навіть в пік хрущовської відлиги присуджували до розстрілу. Потім могли помилувати, замінити таборами. Якщо хто має сумніви, раджу почитати хоча би про Левка Лук'яненка. Дуже інформативна історія. І за менш суворі злочини проти радянської влади саджали, ще й як. За вимоги до влади виконувати свої ж закони теж саджали. Подивіться хоча б на історію учасників Гельсінської Спілки. Правда, не завжди виходило звинуватити за пропаганду чи яку формальну зраду, ну так сфабрикувати справу совкові гниди завжди вміли. В'ячеслав Чорновіл, он, один з вироків отримав за підставне зґвалтування. Але і чисто політичні вироки теж цілком собі жили. Василь Стус двічі попдаав за ґрати за антирадянську агітацію в часи беззубого Брєжнєва, а загинув там же, за ґратами, в часи ліберального Гобачова. Або ось, пару днів тому нам нагадали про справу Михалка (у Бігдана, оригінал десь в ФБ) так він навіть сів за те ж саме уже в 85-му. А кого не могли з тих чи інших причин посадити, хто просто щось хороше робив для культури, того били або вбивали. Вся різниця між зубатішими і беззубішими часами була в тому, що Симоненка в 62-му так били мєнти, що він черер рік помер, а Івасюка в 79-му повісили "невідомі", поки влада всіма силами переконувала народ, що то самогубство.
Підсумовую, якщо неясно: радянська влада не була і не ставала беззубою. Вона всього-навсього в якийсь момент стала менше фокусуватися на ефемерному, а зосредила усі сили на захисті російської радянської імперії. Легше стало жити лише тим, хто цілком радо разом з Кремлем будував московську імперію, просто, мав деякі розбіжності щодо ідеології. Таких людей могли "переслідувати", але, справді, м'якше. Їх висилали в Горький, міняли на шпійонів чи перебіжчиків, не друкували великими накладами, навіть з інститутів виганяли... але не знищували. На відміну від. Не подумайте неправильно, я не пробую наїхати на Сахарова, Буковського, Войновича чи Висоцького, я порівнюю виключно реакцію системи. І система ця усіма силами захищала свою імперську сутність до останнього.
А всі ці "нормально ж жилося" і "стало краще" -- в кращому випадку, неінформованість,
В трохи гіршому (і найпоширенішому) випадку, комбінація дурості і небажання порушити внутрішній комфорт,
А в найгіршому (і теж частому) випадку, банальна підлість співучасників.
В комбінації зі спробами переконати інших, що "насправді ніхто не хотів виходити з Союзу, хотіли би-зробили би" -- це, майже завжди, останній з трьох діагнозів.
*Окремо скажу про страшний тридцять сьомий рік. Хороший же рік був! Тобто, в абсолютному плані поганий, як і весь сталіносовок, але один з кращих років в інтервалі ±10 років. Бо в цей рік масово спрацювала карма. Фактично, настільки класно спрацювала, що майже всякого, хто щиро шкодує про репресії 37-го, можна прекрасно діагностувати, як [оце помітив, що не дописав останніх пару слів, але ви і так усе зрозуміли :)]
no subject
Date: 2021-05-01 08:15 pm (UTC)no subject
Date: 2021-05-01 09:51 pm (UTC)no subject
Date: 2021-05-01 08:52 pm (UTC)Але я так розумію, ти не про аполітичних бюргерів, а про політичних діячів та активістів зараз, так?
no subject
Date: 2021-05-01 10:16 pm (UTC)Іншими словами, якщо вважати політикою такі злочини, як писати хороші, хай навіть аполітичні, пісні або вірші рідною мовою, викладати рідною мовою, друкувати в колоніальному журналі те, чого ще не надрукували в метрополіях, писати книжки чи знімати фільми без потрібного поклоніння перед метрополією, і т. п., то це був рівень проблем «кар’єрні неприємності за політику». А якщо вголос такою ситуацією обурюватися (або, зрідка, просто бути too good) — то рівень доходив до «неприємності з законом». Отака політика
Ті люди, які просто нормально жили в цих умовах, нічим не винні. Бути бенефіціантом системи — не злочин, злочин — бути енфорсером. Тим більше, тоді, внаслідок успішних зусиль системи з затикання ротів, бенефіціанти часто могли самі і не усвідомлювати своєї ролі.
no subject
Date: 2021-05-01 10:36 pm (UTC)Тут є парадокс. Умовний слюсар, який жив по принципу "неси с завода каждый гвоздь - ты тут хозяин, а не гость" фактично робив диверсію проти імперії. І навіть директор заводу, член КПРС, коли займався "приписками" - фактично робив диверсію проти імперії. Вони колективно підірвали економічну міць імперії - навіть якщо ідеологічно робили так, щоб імперії було краще, навіть якщо обидві речі вони робили несвідомо. Інтерсекційність, хай їх грець. :)
Але ти ж не про матеріальне, а про ідеологічне, інтелектуальне та інші нематеріальні цінності, так? Якщо обмежуватися такою площиною, то сперечатися не можна, звісно.
no subject
Date: 2021-05-01 11:40 pm (UTC)Це така моя інтерпретація того, чому було те, що було, але хтозна, наскільки воно було справді тому.
no subject
Date: 2021-05-01 10:20 pm (UTC)no subject
Date: 2021-05-01 08:53 pm (UTC)Вот, взгляд на совок со стороны. Когда уже Украина перестанет полагать себя частью бывшей империи. Индия вон, ну совершенно не гордится победами британских дедов.
no subject
Date: 2021-05-01 09:07 pm (UTC)no subject
Date: 2021-05-02 05:36 am (UTC)no subject
Date: 2021-05-02 10:05 pm (UTC)no subject
Date: 2021-05-02 02:10 am (UTC)Можна лише додати ще, що усі найменш нелояльні до совка були «на карандашє» у гебні, і у випадку БП (війни, наприклад) усі вони були б миттєво знищені, як це і було зроблено влітку 1941-го при відступі хрюґавґавців зі Львова.
no subject
Date: 2021-05-02 03:30 am (UTC)Треба забрати одне "не", тоді я плюсану :)
no subject
Date: 2021-05-02 03:44 am (UTC)no subject
Date: 2021-05-02 04:04 am (UTC)художник художникуфілолог філологу зауважу, що все-одно без найменш. "навіть мінімально нелояльні" або "хоч трохи нелояльні"Але то таке, я про інше: Христос воскрес!
no subject
Date: 2021-05-02 11:22 am (UTC)no subject
Date: 2021-05-08 08:05 pm (UTC)no subject
Date: 2021-05-09 01:57 am (UTC)Правда, чого дивуватися, народ в Росії про то банально не знав, ось, згадав: https://malyj-gorgan.dreamwidth.org/134689.html
no subject
Date: 2021-05-09 02:10 am (UTC)Маннергейм писал в мемуарах, как они со Скоропадским пытались договориться с белыми - Корнилов et. al., емнип - на поддержку против большевиков в обмен на независимость для Украины и Финляндии. Они все в имперские времена служили вместе, ходили на одни и те же царские балы в Зимнем, пили вместе и т.д. - имперская аристократия. Но - нет, единая и неделимая, и всё.