![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
malyj_gorganХто слідкує за “новими” українськими “політичними силами” 1, 2, той, може бачив відео, як один з нинішніх економічних “міністрів” кілька років тому вчив студентів писати доноси. (Хто не бачив: ютуб, пошук на “милованов доноси”. Заодно зверніть увагу, як в Україні в часи розгулу націоналізму притісняють російську мову .) Воно, звичайно, мало що хто коли студентам розповідає, але якось моторошнувато, коли отаке “хто” командує сектором економіки твоєї країни. А перед тим, кажуть, розробляє КМБ для зеленовибраних “слуг народу”. А ось вам ще один штрих до портрету цього видатного гуманіста спеціаліста з теорії ігр:
Офіційні урядові папери пишуть, а вікіпедія не перечить, шо це конкретне “хто” кілька років до 2004 вчилося в аспірантурі і заробило собі дохтірську дисертацію з економіки в University of Wisconsin - Madison, він же UW Madison, він же просто UW. Так вийшло, що я в ті роки теж мав приємність навчатися, а потім працювати в UW, хоч і не в економіці. І, така вже в мене компанійська натура, я самовпевнено вважав, що хоч трошки, хоч боком, але майже з кожним представником пост-сов’єцьких людей в універі я в ті часи перетинався: з ким дружив, з ким пробував подружитися, з ким тусував на вечірках у купи друзів. Точно пробував зустрітися, якщо вичисляв хоч кого з України…, та будемо щирими, будь звідки з екс-ссср. І донедавна вважав, що, принаймні, серед аспірантів і постдоків, охопив таких усіх, ну скільки там їх було? А якщо кого не зустрів, то хоча би про нього/неї чув. Доказів цьому всьому я, звичайно, не маю, не хоче мені вірити на слово, не вірте, але так було. І тому мене дуже здивувало, що ім’я Тимофія Милованова, не просто аспіранта зі слов’янським іменем, а ще і земляка, пройшло попри мене. Це йому треба було зовсім не цікавитися життям земляків і екс-земляків, щоби на всіх тих відповідних тусівках його не лише не бачили, але про нього і не говорили.
Ну, але всяке буває. Може. Мало що, може йому цікавіше з американцями було пити пиво на матчах “борсуків”. Але хоч на тому факультеті, де він вчився, про нього мали б знати? Благо, друзі серед російськомовних аспірантів на економічному на початку двотисячних у мене були, досі дружимо. Написав одній такій знайомій, Т, … але і вона про Тимофія Милованова не чула ні разу. Порилася по старих імейлах в ящику… і там ніяких слідів. Жодного! Я собі, правду кажучи, не можу уявити, щоби хтось учився в межах кількох років від мене на одному факультеті, а я про нього не знав, не чув і ніколи не перетинався електронно. Фізиків я знав 100% аспірантів свого року і плюс-мінус років п’ять, математиків: може, плюс-мінус три, серед хіміків, комп’ютерщиків, інженерів, біологів і т. п. — не всіх, але колишніх “совків” — точно всіх. Т, котра моя знайома, — теж компанійська людина, на економічних і фінансових спеціальностях це необхідна риса, а тут — ні біта інфомації…. Це вже не просто треба тусовок уникати, це вже треба ну дуже спеціально шифуватися, яка б не була причина: мізантропія, паранойя, понти, чи ще щось. (Я, на всякий випадок, перевірив: в бібліотеці UW дисертація від його імені є.) Словом, отаке спостереження, висновки придумуйте самі
1 Якщо подумати, то в даному контексті і “українськими” теж треба писати в лапках.
2 До речі, маю підозру, що множина людей, які слідкують за тим, що роблять зеленополітики, практично не перетинається з множиною людей, хто за цих політиків голосував.
Офіційні урядові папери пишуть, а вікіпедія не перечить, шо це конкретне “хто” кілька років до 2004 вчилося в аспірантурі і заробило собі дохтірську дисертацію з економіки в University of Wisconsin - Madison, він же UW Madison, він же просто UW. Так вийшло, що я в ті роки теж мав приємність навчатися, а потім працювати в UW, хоч і не в економіці. І, така вже в мене компанійська натура, я самовпевнено вважав, що хоч трошки, хоч боком, але майже з кожним представником пост-сов’єцьких людей в універі я в ті часи перетинався: з ким дружив, з ким пробував подружитися, з ким тусував на вечірках у купи друзів. Точно пробував зустрітися, якщо вичисляв хоч кого з України…, та будемо щирими, будь звідки з екс-ссср. І донедавна вважав, що, принаймні, серед аспірантів і постдоків, охопив таких усіх, ну скільки там їх було? А якщо кого не зустрів, то хоча би про нього/неї чув. Доказів цьому всьому я, звичайно, не маю, не хоче мені вірити на слово, не вірте, але так було. І тому мене дуже здивувало, що ім’я Тимофія Милованова, не просто аспіранта зі слов’янським іменем, а ще і земляка, пройшло попри мене. Це йому треба було зовсім не цікавитися життям земляків і екс-земляків, щоби на всіх тих відповідних тусівках його не лише не бачили, але про нього і не говорили.
Ну, але всяке буває. Може. Мало що, може йому цікавіше з американцями було пити пиво на матчах “борсуків”. Але хоч на тому факультеті, де він вчився, про нього мали б знати? Благо, друзі серед російськомовних аспірантів на економічному на початку двотисячних у мене були, досі дружимо. Написав одній такій знайомій, Т, … але і вона про Тимофія Милованова не чула ні разу. Порилася по старих імейлах в ящику… і там ніяких слідів. Жодного! Я собі, правду кажучи, не можу уявити, щоби хтось учився в межах кількох років від мене на одному факультеті, а я про нього не знав, не чув і ніколи не перетинався електронно. Фізиків я знав 100% аспірантів свого року і плюс-мінус років п’ять, математиків: може, плюс-мінус три, серед хіміків, комп’ютерщиків, інженерів, біологів і т. п. — не всіх, але колишніх “совків” — точно всіх. Т, котра моя знайома, — теж компанійська людина, на економічних і фінансових спеціальностях це необхідна риса, а тут — ні біта інфомації…. Це вже не просто треба тусовок уникати, це вже треба ну дуже спеціально шифуватися, яка б не була причина: мізантропія, паранойя, понти, чи ще щось. (Я, на всякий випадок, перевірив: в бібліотеці UW дисертація від його імені є.) Словом, отаке спостереження, висновки придумуйте самі
1 Якщо подумати, то в даному контексті і “українськими” теж треба писати в лапках.
2 До речі, маю підозру, що множина людей, які слідкують за тим, що роблять зеленополітики, практично не перетинається з множиною людей, хто за цих політиків голосував.
no subject
Date: 2019-09-19 03:40 pm (UTC)no subject
Date: 2019-09-19 03:54 pm (UTC)no subject
Date: 2019-09-19 07:30 pm (UTC)Многие решили бы, что у него просто не все дома: жить в Америке, иметь профессорскую позицию с тенюром и всё это бросить, вернутся в свою "ass-hole country", да ещё и на должность министра экономики. Наверно, самого проклинаемого министра в стране, где экономикой недовольны все.
Возможно, в Питтсбурге он изнасиловал студентку и был вынужден бежать от уголовного преследования. Такой поступок хорошо вписался бы в портрет "зелёной плесени"! :(
no subject
Date: 2019-09-19 08:00 pm (UTC)Так що я дуже проти, коли безпідставно людей підозрюють в серйозних злочинах, навіть на гіпотетичному рівні. "Зелена пліснява" не означає, що я вважаю всіх зазеленських обов'язково бандитами, злодіями і насильниками.* Я вважаю, що, щоби попасти наверх зеленої хвилі, треба бути або дурнем, який не розуміє, що стається, і тому ним можна маніпулювати, або людиною достатньо непорядною, щоби спеціально хотіти ловити рибу в мутній воді, плюючи на те, як воно відіб'ється на людях і на країні. А в цьому пості я, якщо хочете, розглядаю, чи може серед причин попадання в то середовище, крім дурості і підлості, бути асоціальність на межі з соціопатією.
* "Пліснява" -- тому що воно цвіте на поверхні гниючого суспільства. Я боюся, Зеленський і його оточення самі по собі не хвороба, а симптом чогось гіршого і глибшого. Так само, як Путін в Росії чи Трамп в США.
no subject
Date: 2019-09-19 11:04 pm (UTC)С другой стороны, я вполне понимаю желание мужчины реально что-то сделать. Милованов имеет знания и силы воплощать их в жизнь, он увидел свой шанс и решил им воспользоваться. Мне, в отличие от Вас, совершенно не очевидно, что это какая-то мерзкая интрига по уничтожению Украины, а не просто радикальная смена поколений в украинской политике. Уходят те, кто пришёл в политику при Кучме, те, кто ещё побывали комсомольцами, приходят те, кто сформировался в независимой Украине, в глобальном и быстро меняющемся мире.
Мне нравится, когда молодые меняют мир. Те, кто хотят урвать себе свой кус пирога, обычно, не меняют мир, потому что проще творчески проработать старый механизм, найти его слабые стороны и воспользоваться ими для себя. Те, кто меняют мир, создают новый, невиданный пирог, от которого по праву имеют свою долю, а заодно и всё остальное человечество. :)
no subject
Date: 2019-09-20 12:57 am (UTC)Точно? А звідки ви знаєте? Департаментальний вебсайт універу пише, що "Associate professor", не повний. Вікіледія пише, що позиція "лектор з тенюром", але з посиланням на урядовий сайт в УкраИни, який збреше запросто. Наприклад, недоперекладе вираз "tenure track"....
Я поки що не бачу там людей, які хочуть міняти світ, а бачу банду опортуністів, які на неймовірно популістській і брудній платформі (навіть з точки зору нинішньої глобальної політики, яка всюди не надо чиста і надто популістська) пролізли наверх, щоби наваритися на халяву, бо нікого з хоч скільки-небудь позитивною репутацією навколо нема. Єдиний пиріг крім "накрасти і втекти", який грозить комусь з цеї банди, це колоніальні посади в Україні, яка повернеться, як де не юре, то де факто, під крильце Росії. Я писав і ще раз напишу: я б дуже радий був помилятися, але події останніх місяців поки що такий песимізм лише підтверджують, а ніякого приводу для оптимізму, навпаки, не дають.
no subject
Date: 2019-09-20 03:48 am (UTC)То, что сторонился земляков... странная претензия, как по мне. Я, к примеру, ни с какими земляками в округе вообще не знаком. И, признаться, не рвусь познакомиться -- ЖЖистов хватает :)
P.S. Ты следишь за последним трамповским скандалом? То, что Украина там в самом центре... я боюсь, что хорошо это не закончится.
no subject
Date: 2019-09-20 05:06 am (UTC)Що сторонився: це не претензія, а здивування: більшість людей, хоч якось, але "признавалися" і з кимось зі своєї культури спілкувалися. Врахуй, тоді це не тепер: Usenet тоді уже здех, а соцмережі лише трохи починалися. В якийсь момент, десь з 2002-3 року, трохи розвинувся жж, але так щоби замінити особисте спілкування, це лише пізніше настало. Найбільше я дивуюся, що людина зуміла залишитися непоміченою вншими аспірантами на власному факультеті. Ось де талант!
Про конфлікт я в тебе побачив, ну і прочитав, що пише Ройтерз і ВаПо. Якось тривожно, але неясно, чого тривожно: там така кількість комбінацій може бути, що я б не став даремне переживати наперед. Поки що я переживаю про розведення військ, звільнення В'ятровича, напади на Гонтарєву і купу всього іншого в самій Україні, а говорили Зеленський з Трампом, чи просто сопіли в трубку, це вже таке. Два придурки, чого хорошого від них чекати?
no subject
Date: 2019-09-20 05:13 am (UTC)Но, справедливости ради, поведение Луценко перед украинскими президентскими выборами -- его интервью с довольно одиозным журналистом Джоном Соломоном -- возможно, ты видел, если нет -- я найду и дам ссылку -- было совершенно позорным.
И, если Трампу, для того, чтобы добиться помощи во внутренних американских делах от Зеленского, требуется удерживать помощь Украине, то это, в общем, говорит в пользу Зеленского, на мой взгляд.
no subject
Date: 2019-09-20 06:05 am (UTC)А що там за справи у Трампа з Зеленським, хз. Ми не знаЕмо навіть точно, чи історія саме про розмову Трампа з Зеленським, чи з Путіним, чи ще з ким, а навіть як з Зеленським, то хто що кому обіцяв? І що за то хотів?
no subject
Date: 2019-09-20 08:36 pm (UTC)Что Трампу нужно от Зеленского известно, Джулиани, собственно, об этом открыто говорит -- нужна информация о том, что Лещенко оговорил Мэнафорта, чтобы помочь кампании Клинтон (Ukrainian collusion), и информация о том, что Байден настоял на увольнении Шокина, потому что Шокин расследовал компанию, в которой сын Байдена занимал какой-то пост.
Сегодняшняя информация WSJ подтверждает, что Трамп восемь (!) раз во время этого телефонного разговора давил на Зеленского, чтобы тот сотрудничал с Джулиани в деле расследования Байдена.
Мой поинт тут в том, что я удивлен, что Зеленский и товарищи сами не рвутся выслужиться перед Трампом, и что Трампу нужно лично давить в телефонном разговоре и удерживать помощь.
С другой стороны, для Украины это рациональное поведение. Трамп, вполне вероятно, через пару лет не будет президентом США.
no subject
Date: 2019-09-25 11:35 pm (UTC)https://twitter.com/chrislhayes/status/1176993704554508290
no subject
Date: 2019-09-20 01:16 pm (UTC)Вы, безусловно, лучше знаете современную украинскую реальность, чем я, и я принимаю во внимание Ваши опасения, как и опасения других людей, с которыми я общаюсь. Однако, меня поражает в этом коллективном восприятии чёткость апокалиптичной картины катастрофы будущего, ну, просто конец света в отдельно взятой Украине! Я понимаю этот, почти родительский, страх за молодую Украину, которая связалась с "плохой компанией", но обычно оказывается, что компания не такая уже плохая или что Украина сама способна разобраться и послать плохую компанию лесом.
Кстати, я видала вчера героя Вашего поста на "Прямом": https://www.youtube.com/watch?v=jxE-VXg2Rao. Вполне рационально объяснял смысл рынка землепользования.
no subject
Date: 2019-09-23 05:18 am (UTC)Мій песимізм щодо нинішніх подій в Україні базується на тому, що не просто реакція/регрес, а ще й перемога змішаного з популізмом пост модернізму без жодної чіткої конструктивної ідеї (там єдина чітка ідея була і не помінялася -- "порошенко поганий.” В кількох формулюваннях, в кожній наступній ітерації все більш грубих). Попередні рази, регрес завжди ставався в формі почевидної реакції Совка, чогось, що мало, хай і брехливу і неправильну, але якусь ідеологію, з якою можна боротися. Коли за минулі, нехай, років двадцять, якась сила вигравала вибори, чесно чи ні, то в цеї була хоч якась платформа. Грубо кажучи, людям обіцяли “виберіть, ми будемо кращі, ніж папєрєднікі, бо ми інакше робитимемо робитимемо (раз), (два) і т. д.” Ну і, відповідно як тільки (раз) чи (два) не матеріалізуються, або матеріалізуються, а світле майбутнє не наступає, так влада стає менш популярною, а конкуренти з ними борються. Такий механізм забезпечував, хай і повільний, але прогрес. А зараз меседж скоротили “ми будемо кращі ніж папєрєднікі, бо ми не вони”. З таким не посперечаєшся, що би зеленський і ко не робили, “ми не вони” залишиться в силі. Тому вони продовжать мати досить серйозну підтримку до того часу, поки масам раптом не стане погано. Але якщо стане погано, то погано стане всім, цього я не хочу. Гірше того, навіть після того, як маси будуть готові міняти цю владу, ще дуже довго в пам’яті народу первинною буде абсолютно циніча думка що “всі вони хочуть лише влади, тому без різниці кого на кого міняти”. Людям так буде простіше думати, ніж визнати самим собі свої помилки. А цинізм це дуже шкідливо, його лікують довго... Воно все і само по собі сумно, але при цьому у нас війна і ворог під боком, і нема ніяких підстав вважати, що Україні дадуть потихенько перебути всі ці проблеми і дочекатися позитивних змін самим по собі, як це сталося в дев’яності і ранні двотисячні. Десь так.
no subject
Date: 2019-09-23 03:40 pm (UTC)Насколько я помню, у Петра Алексеевича была простая платформа: прекратить кровопролитие и установить контроль на Донбассе и вернуть Крым. Причём, Донбасс был главной задачей. В следующие полгода он капитулировал дважды: Минск-1 и Минск-2. И я его ни в коей степени за это не осуждаю, потому что я слишком мало знаю реальное положение вещей в Украине 2014-15 годов. Для мена индикатором служит то, что украинский народ принял его решение: на захваченных территориях не появилось партизанское движение, на свободных территориях не стала формироваться Добровольческая армия, а в регулярной армии не поднялся бунт против капитулирующего главнокомандующего. Значит, президент поступил правильно.
После того, как эта платформа провалилась, Порошенко занялся реформами в Украине, чтобы сделать её европейской страной. Он пригласил Саакашвили и его соратников по реформам в Грузии, но потом всех их со скандалом разогнал. Я вполне верю, что у ПАП были большие успехи, но к моменту выборов украинцев, которые ценили его успехи, оказалось в три раза меньше, чем украинцев, которые были готовы были голосовать за чёрта лысого, но против Порошенко. Можно говорить, что 3/4 избирателей - дебилы, не-украинцы, стадо баранов, не народ, а население, и прочее из коллекции Остапа Дроздова, но это те люди, которые живут в Украине и решают её судьбу.
Это те люди, которые не встали на защиту Януковича зимой 2014, а прошедшей весной указали на дверь Порошенко. Потом у них было два месяца подумать перед выборами в Раду, пока Зеленский был в состоянии вынужденного безделья, и на летних выборах только 8% проголосовали за партию Порошенко. А ведь могли бы сделать 5-го президента главой правительства! Не захотели, задвинули на задворки... Его обе (или больше) платформы с треском провалились.
По дефолту я отношусь к любому человеку с уважением и надо быть Трампом, чтобы сдвинуть меня с этой позиции. Тем более я уважаю волю народа, в том числе, и когда я с ней несогласна. Что касается Зеленского и его партии, то у меня по-прежнему нет о них своего мнения. За Милованова я вступилась просто в силу того, что я по натуре - адвокат и всегда стараюсь интерпретировать любое сомнение в пользу подсудимого. :)))
no subject
Date: 2019-09-25 02:31 am (UTC)Ви, справді, досить вибірково пам‘ятаєте 2014й.
По-перше, нагадаю, що «повернути Донбас» на той час означало, крім власне повернення, ще і зупинити галопуюче розповзання рюзькеміра по країні, правда, при цьому цей рюзькемір виступав у формі бандитів і зелених чоловічків, у яких була підтримка росії , але не більше. А по-друге: «зупинити розвал» і «повернути Донбас» було у всіх кандидатів тих виборів, тому люди добре дивилися, що ще було в тих платформах. Тоді народ якось усвідомлював, що країна, навіть незалежно від Донбасу і Криму, просто в глибокий дірі, економічній і політичній. Порошенко пропонував хай і помірні, але прогресивні шляхи вибирання з цеї діри: в сторону Заходу, Європи, НАТО, і т д. (Саме через помірність я тоді не за ПП голосував.)
Так от, по першому пункту, поверненнодонбасному, Порошенко (ще до появи своєї партії в ВР, це я до другого вашого твердження, імплантованого пропагандою, про «вимушену бездіяльність) зробив більше, ніж можна було би сподіватися: розвал зупинив, спробував мирну програму, з козачками і стрєлками миру не вийшло, то почав успішно військову операцію, і половину Донбасу таки відвоював. А далі почався форс-мажор: регулярна російська армія і Іловайськ, безпольотна зона над АТО і шпигуни в генштабі, при сліпих європейських спостерігачах. І лише після того, як замаячіла масштабна війна, був Мінськ 1, найменше зло, проти якого, що характерно, тоді виступали лише маргінальні радикали. Те, як Порошенко вів власне війну, будував армію, і позиціонував Україну в світі під час війни, ніхто серйозний теж не критикує, крім, хіба, тих, хто хотів би здатися.
Ну і попри війну все про те, що ПП зробив, а що ні, не раз проговорено. Поступ в сторону Заходу таки очевидний. Проголосували цього року українці, справді, як населення, а не як народ. Я бачу цьому кілька причин, хоч і не готовий назвати вклад кожної з них у процентному відношенні Тут і успішна пропагнда з РФ (Он, в США при набагато менший ширині інформаційного каналу, і то є підстави вважати, що Трампа вибрали не без російського впливу, а у нас досі половина населення живе в радянському союзі). Ще причина: ідіотська внутрішня боротьба українських політичних сил, які всі об’єдналися проти найуспішнішого на той час політика, Порошенка. Ну а ще одна — просто загальносвітовий рух в сторону охлократії , коли натовп ведеться на найпримітивніших популізм і навіть не пробує думати наперед. Звідси ростуть ноги і у Трампа, і у Брекзіта, і у всяких менш яскравих подій по всьому світі. Не знаю, як з цього буде вибиратися весь світ, а про Україну мені сумно тому, що через війну у нас набагато менший резерв міцності.