Ілюстрації з шкільних практик нашого графства

[malyj_gorgan]

Графство Аламеда штат Каліфорнія

(уже згадував qкось) Кілька років тому, вчителька молодших класів Міс Кхаре:
Пару днів перед Хеллоуіном: довга розмова з класом, щоби ніяких, чуєте, ніяких етнічних костюмів або таких, які можуть бути сприйнятими, як етнічні. Бо cultural appropriation -- це зло, айайай, погано, фу. Для посилення відчуття вини, міс Кхаре (приїхала з Індії в п'ятиричному віці) розповідає, як їй було боляче, неприємно і дискримінативно, коли сусідка попросила її допомогти вдягти сарі на костюмовану вечірку.
Хеллоуін: міс Кхарі носить берет, камізельку, торбинку з баґетом і всякі інші аксесуари костюму "француженки"

Минулий рік, вчитель історії Мр. Ґувея:
Кожен день, від кожного вчителя, всі роки: Рабство -- це погано і жахливо, ганьба нам американцям і всім білим, що було рабство, нема нам прощення на віки вічні.
Час вивчення історії Європи: Учень: "Монголи зруйнували краї моїх предків і масово вбивали людей." Учитель: "Не можна так казати, це може образити азіатів серед нас." Учень: "Татари захоплювали наших в рабство." Вчитель: "Не можна так казати, це не таке рабство, це може образити тих, хто постраждав від рабства в США."
Вивчення історії Африки: Учитель: "Західна Африка була така багата і успішна країна, ви лише подивіться, яка вона була сильна і прекрасна, шкода, що ми раніше так мало вчили про неї." Учень: "Там було рабство, так?" Вчитель: "Ми не будемо про це говорити, яка різниця, дивіться, зате, які вони були сильні і великі."

Цей семестр, вчителька природничих наук Міс Соліс:
Пару тижнів тому: ніза що, чуєте, ніколи і нізащо не починайте робити компліментів мексіканцям і іншим латинексам, що у них гарна англійська. Це нас так жахливо ображає (мс Соліс народилася тут в родині мексіканців), це такий расизм, це ж імплікація, що ми недолюди і не можемо нічого знати самі.
Вчора: Маріє, а як давно ти приїхала з України? Твоя англійська така чудова!

Ну і багато такого подібного, від наїзду "а ти чого у вишиванці, ти ж біла, це cultural appropriation" до "ні, не можна танцювати ваші танці (гопак), це може бути комусь неприємно... але при цьому участь в хіпхоп програмі -- обов'язковий компонент уроку фізкультури". Про обміни типу "Чорнобиль це не росія. - Ой, Маріє, ми в школі не піднімаємо політичних питань, тому буде так, як я сказала" вже мовчу.

Таке... Джордж Оруелл все дуже правильно сказав: всі рівні, але деякі рівніші.

Edited: я в пам'яті сплутав двох вчителів двох часів. Противна баба з першого прикладу - міс Кхаре. Містер Кхан був в інших умовах і був абсолютно класний. Перепрошую :)

Comments

[mprotsenko]

хіспаніки би були за них на 80%.

так вони і були. без всяких "би".

en mass католики, проти абортів, проти втручання держави (в Венесуелах наїлися не примарно-вигаданого соціалізму, а реального, і тепер на воду дують)

але базу треба задовольняти - а велика доля бази складається з пітекантропів, для яких сruelty is the point. не добре для себе зробити, а знайти цапа-відбувайла і зробити йому погане. і оп-ля - дітям іммігрантів забороняють вчитися в публічних школах.

Proposition 187, 1994 рік.
https://en.wikipedia.org/wiki/1994_California_Proposition_187

(58% каліфорнійців за проголосувало - це просто для розуміння, що таке Каліфорнія за межами нашего ліберального бабла, який це піздець суворий.)

Мало того, що це не має економічного сенсу (що ці діти підуть робити, якщо їх в школу не пускати? в банду підуть наркотиками барижити? і скільки потім буде коштувати наймати копів за ними ганятися?), так це ще стало і електоральним самогубством - може, багато інших цінностей у хиспаніксів та респів і збігалося, але коли мова про твого кузена Хосе, чи племінницю Марію - то питання уявного соціалізму стають набагато менш важливими.

[malyj_gorgan]

То було давніше, такі речі пам'ятають недовго, але так, саме воно: якби не загравання з пітекантропами, хіспаніки були би переважно республіканцями.
Гірше, що демократи, скажімо, в тій же Каліфорнії, часом таке роблять і кажуть, що рано чи пізно достатня кількість хіспаніків переметнеться до пітекантропів.

> ... Каліфорнія за межами нашего ліберального бабла, ... піздець суворий...
Та я в курсі. Далеко їхати не треба, від мене до того ж Денвіла шапкою докинути. А вже як від'їхати півгодинки в бік, ну наприклад, Модесто...

[mprotsenko]

То було давніше, такі речі пам'ятають недовго

А дарма. Бо той, хто не пам'ятає - приречений кататися на цих санчатах знову і знову.

І нас, українців це торкається в першу чергу - скільки серед нас зважало, що усі ці Валуєвські циркуляри і Голодомори - це було дуже давно, і треба забути і займатися своїми сучасними справами, а не лізти в історію.

(хвилинка філософії)

З одного боку, звісно, не теребити минуле - це окей, і навіть продуктивно. А з іншого боку - якщо людина чи група людей не усвідомила, в чому була проблема, не взяла на себе відповідальність (не плутати з провиною) - то ризик повторення неприпустимо великий, особливо якщо паттерни поведінки не змінилися.

[malyj_gorgan]

+100, що пам'ятати треба, хоча, хз, наскільки реально, бо та пам'ять часом і заважає. Ті з колишніх оунівців і упівців, хто добре запам'ятав, хто такі москалі і що таке радянська влада, не зміг достатньо гармонійно влитися в радянське суспілсьтво і соціально відстав. Ті, хто зміг притлумити пам'ять і жив і будував кар'єру, просунувся вперед, але зараз їх діти змушені то вивчати знову. З Голодомором аналогічно, лише раніше. Баланс "і пам'ятати, і рухатися вперед" знаходить мало хто :(

А вже в політиці довга пам'ять може ще і шкодити. Яка користь сьогодні з того, що Лінкольн був республіканцем. Та навіть Айзенхауер.

[mprotsenko]

"Всегда считала тех, кто кричал "біди України через клятих москалів" неспособными к объективной самокритике. И тут москали меня крупно подвели."

(с) Саша Кольцова з Крихітки Цахес

[malyj_gorgan]

Good one

[mprotsenko]

Баланс "і пам'ятати, і рухатися вперед" знаходить мало хто

Я особисто вважаю, що рухатися вперед можна, коли проблемна група прийняла на себе відповідальність, принесла вибачення та в міру сіл пробує компенсувати шкоду, яка була нанесена (звісно, не всяку шкоду можна компенсувати, але тут, як на мене, важлива щирість намірів і сигнал "ми зрозуміли, що це неправильно було".)

Тому, якщо мова, наприклад, про політичні нації - то до поляків можна спиною повертатися, а до росіян ні.

Якщо мова про політичні партії в США - то до республіканців, наприклад, можна буде починатися повертатися спиною, коли вони принесуть вибачення за Southern strategy, наприклад.


Це, повторюсь, думка така собі, на рівні груп - на рівні індивідуальному все ще складніше.

[malyj_gorgan]

Я з думками "на рівні груп" з тобою зазвичай не погоджуюся, ми вже це теж встановлювали. Імхо, чим менше прескриптивних узаганльнень на рівні груп, тим для всіх краще. (Стереотипи і аналізи -- ок, але пам'ятати, що вони саме стереотипи і статистика.)
Часом без цього не виходить, але рухатися треба в сторону мінімума.

[mprotsenko]

Все так, тому я і підкреслюю, що на рівні індивідуальному - все по іншому

Але я б ще розрізняв групи, які згруповані по арбитрарному признаку, і групи - які мають системну організацію.

Російський народ організував російську державу, яка реалізує вектор його ідей і сподівань, прибічники певних ідеологій організують політичні партії і теде і тепе. Ці групи принципово відрізняються від груп типа "руді та зеленоокі".

І моя сентенція що до прийняття відповідальності тощо - стосується саме організованих груп, навіть не членів цих груп. Це, звісно, спектр - організація може бути сильною чи слабкою, чисто формальною або "так склалося історично"...

Але чи готовий ти до росіян як нації/російської держави в цілому повернутися спиною? Підозрюю що ні, не помиляюсь? А коли ти зможеш, за виконання яких умов?

(Бо я підозрюю, на цьому прикладі може вияснитися, що розбіжностей тут в нас не так і багато.)

[malyj_gorgan]

Описані тобою приклади -- один з варіантів, про які я кажу "часом без цього не виходить": інституціональний профайлинг, допустимий з міркувань оптимізації суспільного розвитку. Тому, хоча в конкретних прикладах про росіян і, наполовину, про республіканців, я з тобою погоджуся, але... З "прийняттям відповідальності" -- я просто не бачу, як це можна описати в узагальнених термінах, не завдавши більше шкоди, ніж користі.

[mprotsenko]

З "прийняттям відповідальності" -- я просто не бачу, як це можна описати в узагальнених термінах, не завдавши більше шкоди, ніж користі.


Можна подивитися на успішні кейси - там, де організовані групи (різного ступеню організованості) спромоглися це зробити.

Що можна тут взяти? Наприклад, нормалізацію польско-українських відносин - які історично теж ніколи не були зразком добросусідства. Що для цього було зроблено? Вибачення на вищому рівні були - це ж сума векторів сподівань та бажань учасників системи, формалізованих саме як частина формального курсу системи.

Вибаченнями, звісно, не обійшлося - talk is cheap. Були і реальні дії: як символічні (відкриття пам'ятників, відновлення кладовищ - хоча останнє це вже не просто символ, як на мене), так і цілком прагматичні (лібералізація прикордонного руху, наприклад, чи взаємна реституція - обмін фондами, колись вкраденими один в одного).


Я теж не готовий формалізувати прийняття відповідальності як конкретну інструкцію ("шаг вліво-вправо - втеча, стрибок на місці - провокація"). І навіть цей приклад - не досконалий, там ще багато чого робити, багато питань не вирішено. Але вектор ("в який бік копати"), як на мене, виглядає цілком прозоро, ні?

[malyj_gorgan]

> на успішні кейси
От я і кажу, що з того, що я знаю, успішні кейси занадто індивідуально різні, щоби можна було створити _механізм_

[mprotsenko]

але, як мінімум, можна відмітити спільну рису традиційних фейлів - нічого не робити/робити вигляд, що все це гаразд, це історія, вона була давно і зараз це неважливо...

¯\_(ツ)_/¯

[malyj_gorgan]

+100