проблеми вищої освіти

[malyj_gorgan]

В розмові з mprotsenko зачепили тему, яка з якоюсь частотою присутня в моєму житті з ... ну, може, не з народження, але точно з шкільних років. (А що ви хочете? Ріс в родині університетських викладачів. Потім передвступні страждання , навчання в різних вузах і країнах, аспірантура, викладання, академічне життя, свої діти... Як тут не думати на такі теми?)

Недавно в Каліфорнії університетам заборонили так звані legacy admissions -- офіційні преференції при вступі у вуз для дітей з родин донорів вузу, працівників вузу і навіть випускників вузу. Що з того вийде -- буде видно не скоро, але ось які очевидні питання зачіпає ідея вступу у вузи:

1. Наскільки, взагалі, реальна система вступу, яка реально оцінює знання абітурієнтів?
2. Наскільки важливо те, що рівень знань при вступі далеко не так добре корелює з рівнем знань при навчанні, а той, в свою чергу -- з рівнем знань і вмінь в реальному житті?
3. Як саме краще влаштувати вищу освіту, щоби було справедливіше, ніж зараз? Ефективніше ніж зараз? За якими критеріями міряємо ефективність?
3а. У вищезгаданому запитанні врахуйте тему падіння якості освіти. Це не старе бурчання, це про інфляцію оцінок -- ващє цікава тема, зараз за ту саму оцінку треба менше треба знати і робити, це тема стара і стабільна, уже кілька десятків років про це трублять, але поки що мало чого досягнули.

P.S. Мої гіпотези, коротко:
1. Реально лише в рамках одного університету шляхом банальних вступних екзаменів, проведених на місці цим університетом. Така система дискримінує тих, хто гірше вміє складати екзамени, плюс, є можливості для локальної корупції, але в цілому ок. Наступний -- система універсального тестування, ті ж мінуси, плюс менша гнучкість універсальних тестів, але хоч якась справедливість. Все інше -- фігня.
2. Якщо рішення є, воно мені невідоме. Це як зі співбесідою на роботу і продуктивністю. Є наявні дані з того ж Гарварду, які показують мінімальну залежність між оцінками при вступі і оцінками в універі.
3. Я думаю за критеріями справедливості стосовно знань і зусиль студентів і досягнення кваліфікації при випуску. Як на мене, єдина система, достатньо справедлива і ефективна -- високий але не надмірно високий поріг необхідних знань при вступі і можливість, навіть не можливість, а заохочення того, щоби відраховувати студентів під час навчання за недостатній рівень. Або, альтернативно, можливість розтягнути навчання за додаткові гроші, які платить студент. Така система заодно допускає в міру справедливий розподіл зовнішнього фінансування через стипендії і знижки.
3а. Імхо, єдине, що може щось поміняти -- періодичне зовнішнє оцінювання з штрафами на організаційному рівні, якщо внутрішні і зовнішні оцінки сильно різняться.

Comments

[xou]

2. бувають ті, хто не вчився у школі, а у виші вчаться. мабуть. тому так, це має сенс брати у виш тих хто вчився у школі. але більша частина тих хто мав у школі гарні оцінки насправді були підлабузниками та зубрилами, що чудово могли цитувати сторінки підручників не розуміючи ані букви із того. Тому має сенс критерії для вступу таки пом'якшити, але на першому-другому курсі половину-двітретини виставляти на мороз. але хто це буде робити, як освіта платня, а особливо, як державна.

[malyj_gorgan]

Буває. Як буває і те, що в виші вчиться прекрасно, а спеціаліст виходить так собі. Або навпаки --студент так собі, а спеціаліст хороший.

З рецептом "приймати більше народу і серйозно відсіювати протягом навчання" погоджуся, це десь те, що я написав. І не лише на першому-другому курсі, відсіяти можна і на пʼятому. Тим більше, курс при нормальній освіті -- поняття непотрібне і дуже розмите. Оця практика "вся група вчиться разом, хто нє успєл тот опоздал" -- фігня. Можливість вибирати, коли і що ти вчиш, і якщо не вийшло, ще раз взяти той самий курс (за гроші, звичайно) -- надзвичайно потрібна функція в освіті.
Можливо, ще треба, крім бінарного "закінчив/не закінчив" виш, мати кілька дискретних рівнів. Вірніше, більше рівнів, ніж нинішній бакалавр/магістр/доктор.

[xou]

здається зараз три -- бакалавр, магістр, спеціяліст. Практики мало. Із реальним життям освіта має мало спільного взагалі. Як на мене замість 9-11 років середньої освіти краще б було середню спеціальну давати(там трошки краще дві практики на рік, но наскільки там все формально питання до місця практики). Із середньо спеціальною на другий брати, без на перший.

[malyj_gorgan]

При нормальній структурі вищої (і навіть середньо-спеціальної) освіти поняття "курс", взагалі, не повинно бути. Закрив якийсь набір курсів -- ось тобі твій диплом спеціаліста, потім бакалавра, і т. д. В Штатах до певної міри це давно є (тому тут вища освіта і хороша, тут школи хрінові) : ти поступаєш і береш класи, які хочеш, а кожна спеціальність дає тобі списки курсів кількох катеторій, які треба закінчити: (а) необхідні, не здаш -- не отримаєш ступеня; (б) необхідні з поправкою, типу, з цих двадцяти курсів вибери десять, які ти пройдеш; (в) бажані -- будь-які курси певного рівня і спеціальності (наприклад, я отримував бакалавра з фізики, міг вибирати з сотень курсів з математики, програмування, природничих наук); (г) будь-які, в смислі, щоби отримати бакалавр від Іванівського Університету, треба мінімум Х годин класів в цьому університеті пройти.
В такій системі, якщо ти _точно_ знаєш, що хочеш і якщо можеш вчитися, цілком реально отримати бакалавра за 3.5, а то і лише за 3 роки. Якщо трохи зайвого вивчити, поки "шукаєш себе", то виходить стандартних чотири роки. А якщо десь пропустив, або не не вивчив, або хочеш подвійну-потрійну спеціалізацію і т. д. -- плати довше, вчися більше. На жаль, є лише або диплом бакалавра в кінці, плюс, "Associate Degree" посередині, а я б хотів бачити там спектр з чотирьох ступенів...

[ppk_ptichkin]

А мы говорим про образование, или про обучение ремеслу?

[malyj_gorgan]

Про освіту, але питання правильне, тому треба додати пункт номер нуль: В який момент людина вирішує, чого саме вчитися, і якого рівня commitment ми повинні від неї вимагати? А то в 15 років більшість дітей поняття не має, що робити, а в 20 років половина уже знає, що хотіла би вчити... але для більшості це або пусті мрії, або вони не зможуть, або передумають, або роботи не знайдуть і почнуть мріяти заново...

А я на це дивлюся з точки зору організації університетів/інститутів. Дано: з K потенційних абітурієнтів нам потрібно навчити M спеціалістів в N університетах, при цьому
K ≫ M ≫ N ≫1
Як це зробити, щоби було i справедливо по відношенню до абітурієнтів, і ефективно по відношенню до затрачених ресурсів і рівня випускників? А ще, в ідеалі, справедливо/ефективно по відношенню до потенційних джерел фінансування: equality, equity, соціальні ліфти, вотетовотвсьо.
Той факт, що університетів багато не основний, але важливий, бо, з одного боку дає конкуренцію і природній відбір, а з другого боку, дає обмеження на кількість універів, куди можна спробувати поступити одночасно, якщо екзамени проводять in-person.

Я, взагалі, вважаю, що концепція вищої освіти sans ідеологія в недоброї памʼяті сересері була неідеальна, але і непогана. Концепція, не реалізація :)

[ppk_ptichkin]

>Дано: з K потенційних абітурієнтів нам потрібно навчити M спеціалістів

Т.е. мы говорим о ремесле.

Образование - это умение найти и выбрать себе образ жизни, в т.ч. решение учить или нет какое-либо ремесло. Опыт показывает, что и в двадцать лет немногие знают, что они хотят делать.

Ну.. если мы говорим об обучении ремеслу, то тут уместны проверки на практике. Хочешь быть доктором, поработай годик в морге.

[malyj_gorgan]

> Хочешь быть доктором, поработай годик в морге.
Це так. Хочеш кимось бути -- будь, а в процесі вчися, як це робити краще.
Але що робити університетам? В даному випадку, medschool. Кого набирати вчитися, як вчити, як оцінювати?

[ppk_ptichkin]

Ну, у нас, как известно, выпуск докторов искусственно ограничен, поэтому там экзамены и т.д. - но при отборе они смотрят на опыт работы в отрасли, и начальное образование там более-менее обязательно.

Ну вот - общая степень в приличном универе, как свидетельство определённой самоорганизации и самостоятельности, пара лет санитаром..

[mprotsenko]

по пункту 2 - є така думка:

якщо є можливість оцінити мінімально необхідний рівень знань - то, може, варто далі не випендрюватися з відсівом по критеріям, які слабо корелюють з успіхом, а тупо робити лотерею?

Бо в реалі ми все одно маємо лотерею типу "пощастило родитися в багатій родині, де є гроші на туторів, які тебе натаскають проходити тести, навіть якщо ти далі будеш вчитися/працювати так-сяк". Робити цю лотерею експліцитною ("пощастило, твій номер випав") - це якось чесніше, прозоріше, як на мене.

Ніхто потім не буде надувати щоки, мовляв - ось, я такий молодець, сам всього добився (мені папа тільки дав перший 1М після школи)...

[malyj_gorgan]

Нагадаю, що в пункті 2 не "нема кореляції" а "не так добре корелює", навряд чи є хоч щось інше, що корелює краще, а неідеальний предиктор кращий, ніж ніякого. З мого досвіду кореляцію порушують три чинник, в порядку зниження впливу: (1) непродуманість і неоднорідність подачі і оцінки знань, особливо на рівні розбіжностей між школою і універом воно основне -- в школі оцінюють всяку фігню, в універі вже трохи інтелект і знання, ну і школи різні, вчителі погані, все таке; (2) люди нерівномірно починають і перестають вчитися і otherwise працювати над собою, хтось валяє дурака, а потім береться за розум, а хтось вчиться, а потім вигорає, плюс весь спектр посередині; (3) воно повʼязане з попереднім, але не тільки: набуті в процесі навчання знання і вміння є лише одною з компонент кінцевого успіху, фактори удачі, характеру, здоровʼя прийнято недооцінювати, а даремно.

Я категорично проти додаткової стохастичності вибору. Зараз і так чи не основною проблемою у студентів є небажання вчитися. По відношенню до навчання основна лоторея -- не в "пощастило народитися в багатій родині", а "пощастило народитися в родині, націленій на навчання". (Недаремно одним з кращих за академічними показниками шкільних округів в країні був і є Лос Аламос, хоч батьки там і не аж такі багаті... зате всі в національній лабораторії працюють :)) На даний момент у дитини з біднішої/простішої родини є мотивація вчитися, щоби піднятися вгору, лише от до більшості дітей це доходить уже в дорослому віці. Якщо ж вступ -- це експліцитна лоторея, то мотивацію вчитися хоч трошки краще воно у таких дітей остаточно вбʼє.
Крім того, воно, хай і погано, може працювати лише до якогось моменту. Набирати за результатами лотореї в приватну компанію працівників ти ж не пропонуєш ? ;)

[mprotsenko]

Якщо ж вступ -- це експліцитна лоторея, то мотивацію вчитися хоч трошки краще воно у таких дітей остаточно вбʼє.

Чи навпаки - підніме? "вчитися нема сенсу, все одно я не наберу ідеальний бал, щоб потрапити в вуз" - "вчитися є сенс, на мінімум я витягну, а там буде шанс".


"пощастило народитися в родині, націленій на навчання"

Тут я би переформулював - бо дофіга бідних неосвічених родин націлені на навчання дітей, але дати їм позашкільне навчання (від власного прикладу і допомоги до найнятих туторів) вони не можуть. Вони можуть на дітей наорати "знову двійку приніс? зараз ременя отримаєш!" - при тому робити вони це будуть як раз тому, що вони "націлені на навчання".

Набирати за результатами лотореї в приватну компанію працівників ти ж не пропонуєш ?

Це, до речі, був би цікавий експеримент! Але примушувати приватні компанії щось робити примусово - це доволі важко, по причинам як етичним, так і чисто імплементаційним. (Не неможливо, але таки важко...)

[malyj_gorgan]

> ... і допомоги до найнятих туторів ...
Думаю, ти переоцінюєш роль приватних репетиторів в системі підготовки до вступу. Може, є і такі субдемографії (у деяких азіатів?), але на загал цього настільки мало, що за роки в і навколо академії я ніколи з цим або наслідками цього не стикався. Репетиторство тут зазвичай -- підтримка в опануванні того чи іншого курсу, який людина вже бере, в школі чи універі.

> ... від власного прикладу ...
Так, власний приклад -- важливо, але при чому тот позашкільна освіта? Проблема освіти в Штатах -- діти тупо не вчаться в школі.(А хто вчиться -- нерд, їх булять). High school -- це 7-8 годин школi щодня, підліткам більше часу тратити на навчання i не треба, цих семи годин досить... просто, їм вчитися не cool, і чим з простішої сімʼї, тим більше не cool

> ... вчитися є сенс, на мінімум я витягну, а там буде шанс ...
Ні з трьох причин: (а) Вийде оптимізатор розподілу ξ(x) = ∑_i [1 if x_i > x₀ 0 otherwise], він може трошки зменшити хвіст зліва, але майже гарантовано скоротить хвіст справа. Це race to the bottom, з тої ж серії, що давайте в мідл скул дітям алгебри не показувати. (б) Вже зараз значна частина вступників в коледжах не готова до складних курсів і змушена брати всякі catch-up classes, pre-calc, pre-algebra і аналоги інших дисциплін. Якщо рівень абітурієнтів буде ще нижчий, то в університеті доведеться доганяти ще більше, а нафіга тоді школа? (ц) Система, яка не винагороджує зусилля (з навчання) вищі мінімальних несправедлива до всіх, хто готовий ці зусилля прикладати. Нафіг, нафіг.

> ... примушувати приватні компанії ... доволі важко, по причинам як етичним,
> так і чисто імплементаційним.
Всі мої питання про освіту якраз і стосуються комбінації етичних і імплементаційних причин, нічого іншого.

[mprotsenko]

Якщо рівень абітурієнтів буде ще нижчий, то в університеті доведеться доганяти ще більше, а нафіга тоді школа?

А хто казав, що мінімальний рівень повинен бути нижче потрібного для навчання в вузі?

Думаю, ти переоцінюєш роль приватних репетиторів в системі підготовки до вступу.

Не думаю, думаю, що це залежить від спеціалізації. На competitive програми, навіть не в пафосних вузах (наприклад, практично вся медицина) - це доволі часто зустрічається, людей на вступні тести таки натаскують, особливо якщо тести не стандартні, а спеціалізовані.

Ну і кількість позашкільного дрочилова типу Кумон - нам натякає, що попит на це є, і дуже великий.

Так, власний приклад -- важливо, але при чому тот позашкільна освіта?

При тому, що для нормального навчання або батьки повинні сидіти з дитиною над домашкою, або спеціально найняті тутори. І це треба робити починаючи з elementary school. High - то може бути запізно.

(Хоча, звісно, можна взяти фінську модель, і зробити школу - івентом на повний день, де педагоги і помічники будуть з дітьми персонально возитися після уроків. Це вибір, який нам цілком доступний, гроші є - треба тільки рішення прийняти.)

[mprotsenko]

Окремим коментом - є думка, що вища освіта в такому сенсі, в якому вона є зараз (і в якому вона була 100 років тому), вже не потрібна.

Все одно після випуску 100500 разів перевчатися потрібно - після вищу все одно ти не є готовим спеціалістом.



Може, є сенс зробити secondary education більш довгим і комплексним - додати більш повноцінного вивчення літератури і історії, критичного мислення і медіа-грамотності? А потім вже робити tertiary education більш коротким і частим (знижувати фактор "це тільки раз в житті, дуже важливо це зробити, або пан, або пропав...")

[malyj_gorgan]

> ... вища освіта в такому сенсі, в якому вона є зараз (і в якому вона
> була 100 років тому), вже не потрібна.

Я погоджуся, якщо в кінці речення додати слово "масово". Класична вища освіта а.к.а. "університет" точно не потрібна половині населення, спроба видати кожному другому, як не кожному першому, вузівський диплом лише руйнує цінність самого диплома. З іншого боку, наявність в суспільстві людей з хорошою університетською освітою явно іде на користь, тому якщо хтось хоче і може так вчитися, то я лише за. Треба шукати якісь оптимум

> ... додати більш повноцінного вивчення літератури і історії, критичного мислення
> і медіа-грамотності?
Ціль хороша, можливість реалізувати сумнівна. Літературу треба читати, а не вивчати. Історію -- вивчати, а не здавати, надто неоднозначні курси. От writing всякий з public speaking'ом -- стопудово треба більше. А спеціальну освіту з критичного мислення і медіа грамотності я собі слабо уявляю в реаліях що Штатів, що України, ну, так, щоби це була не профанація. Зате от природничих наук тут мало, на порядки менше, ніж треба, в результаті, народ ніфіга нормально не знає і не розуміє, потім проблеми. Фізику, просту, шкільну, найбанальнішу, без великої математики, можна навчити всіх, і всім від того буде користь, але ніт, один рік, в кращому випадку, та й усе. Хімію базову -- те ж саме. Біологію... їм розказують "генетика це кльово" і "дарвін-дарвін-дарвін" кілька разів... але при цьому, толком не розказавши ботаніку і зоологію, в результаті, воно для дітей як мантра якась, не дивно, що стільки людей вірить в креаціонізм -- не лише тому, що евангелісти і повернуті на джізасі начальники від освіти, а і тому, що реальну науку в школі розповідають так само, як катехиз, без можливості зрозуміти і вивчити, а з необхідністю сприймати на віру.
Десь, може, є контрприклади, але основа саме така :( Вибач, щось мене понесло -- наболіло

[mprotsenko]

А спеціальну освіту з критичного мислення і медіа грамотності я собі слабо уявляю в реаліях що Штатів, що України, ну, так, щоби це була не профанація.

В De Anza (сраному комм'юніті коледж) саме курс по критичному мисленню читали - і робили це якісно. Так що це реально. Не скажу, що просто - але реально.

е. Біологію... їм розказують "генетика це кльово" і "дарвін-дарвін-дарвін" кілька разів... але при цьому, толком не розказавши ботаніку і зоологію, в результаті, воно для дітей як мантра якась

В радянській системі - та ж сама проблема, навіть якщо забути про ідеологію. :(


"вища освіта в такому сенсі, в якому вона є зараз ... вже не потрібна."

Я погоджуся, якщо в кінці речення додати слово "масово".

Навіть не масово. Те, що я вчив 20+ років тому - мені непотрібно відсотків так на 90. Тобто, користь від того є - але то користь другого порядку, то є навички, які я опанував самостійно, поки вчився (аналіз інформації, робота з джерелами тощо).

Робимо поправку на survivorship bias: той, хто дисципліновано вчився, але тих навичок не опанував - не пощастило, батьки/тутори не навчили - цієї користі не отримав. (Хоча це скоріш за все людина, яка отримує користь від освіти - просто не від такої освіти, як її дають.)

Якщо змінити освіту, трохи змістивши акценти з класичного радянського дрочилова фізикою-вищою математикою на ці мета-навички, то ця "нетрадиційна" освіта може допомогти куди більшої кількості людей, ніж зараз, ні?

[malyj_gorgan]

З критичним мисленням -- я про інше. Курс прочитати можна, але це не навчить людей критичного мислення. Його навчить proper освіта, зі збалансованим набором курсів з різних дисциплін, від географії до історії і від природничих наук до суспільствознавства. Без набору знань курс критичного мислення просто не має за що всередині людини зачепитися, це буде такий самий набір мантр, як "теорія еволюції" без ботаніки і зоології або MMA без мінімальної фізпідготовки.

> В радянській системі - та ж сама проблема, навіть якщо забути про ідеологію.
Радянська система без ідеології уже і не радянська :) Але якщо мінімізувати ідеологію, то система подачі матеріалу з біології якраз була дуже хороша. Трохи проблемна в тому, що ресурсів на нормальні лабораторні в 80% шкіл не було (що зменшувало вартість ботаніки/зоології/анатомії), а викладання загальної біології в 9-10 класах страждало саме від ідеології в анамнезі вчителів. Хімія в програмі загальноосвітньої школи була десь на тому ж рівні, а фізика -- так просто на дуже високому рівні. Можливо, для людей, які не збиралися бути навіть близько до точних і природничих наук, нашої шкільної фізики і хімії було трішечки забагато. Хай навіть вдівічі забагато. Я би був щасливий, якби тутешня стандартна програма 12 років навчання давала половину радянської фізики і хімії десятирічки.

> Те, що я вчив 20+ років тому - мені непотрібно відсотків так на 90.
> ...але ... користь другого порядку,
Так вся освіта -- вона другого порядку, ппк_птічкін правильно запитав, чи ми про освіту, чи про навчання ремеслу. Ремеслу ти вчишся все життя, а освіта -- той початок, кому який, який вчить тебе світогляду, вчить тебе робити вибір, і вчить тебе ефективніше вчитися.

> ... батьки/тутори не навчили ...
В попередньому коменті вже писав, що роль туторів -- тьху. І з батьками не все просто, я впевнений, що школа, комбінація вчитель+однолітки, закладає основне.

> ... мета-навички, то ця "нетрадиційна" освіта може допомогти
> куди більшої кількості людей, ніж зараз, ні
Тут те ж саме, що перший абзац мого коменту: мета-навички -- це те, що людина здобуває в процесі здобуття реальних знань, ортогонально до галузі цих реальних знання. Тобто, це той мета бенефіт "вища освіта", який мало залежить від спеціальності. За це і цінять ступінь з хорошого університету, і лише в другу чи третю чергу звертають увагу на те, чи то ступінь з зоології, фізики, food science, кінезіології чи германських мов.

[mprotsenko]

Курс прочитати можна, але це не навчить людей критичного мислення. Його навчить proper освіта, зі збалансованим набором курсів з різних дисциплін

Азам критичного мислення - він таки вчить доволі успішно. Пререквізити для нього потрібні, це правда - але вони далеко не такі важкі і всеосяжні, як тобі здається.

Але якщо мінімізувати ідеологію, то система подачі матеріалу з біології якраз була дуже хороша.

Для кого хороша? Більшість населення, що вивчала ту біологію і фізику - нічого не винесло зі школи, і радісно побігло заряджати воду, та купувати БАДи і сіль без ГМО. Система хороша рівно настільки, який результат вона дає. А загальний результат радянська система давала доволі таки фіговий. Середній учень з усіє фізики і хімії виносив приблизно ніфіга. Навіть в СРСР.

Сорі, але це таки об'єктивна реальність, яку можна перевірити вибірковим тестуванням випускників радянської школи. (Тільки треба не обмежуватися нашим бАблом - а брати репрезентативну вибірку.)

Ремеслу ти вчишся все життя, а освіта -- той початок, кому який, який вчить тебе світогляду, вчить тебе робити вибір, і вчить тебе ефективніше вчитися.

Так може варто саме цьому і вчити, а не дрочити людей фізикою/біологією/матаналізом, в надії, що 5-10% ці навички другого порядку опанують самі чи за допомогою батьків? (А потім вже додавати і природознавчі науки, і все що завгодно.)

Я знаю, цьому можна вчити спеціально - цьому і мене вчили, і я цьому інших вчив... Це, звісно, мала вибірка, і я не претендую на лаври Монтесорі чи Жак Жака Русо - але це таки цілком реально.

За це і цінять ступінь з хорошого університету, і лише в другу чи третю чергу звертають увагу на те, чи то ступінь з зоології, фізики, food science, кінезіології чи германських мов.

Камон, ступень з кінезіології зі Стенфорду на наші позиції програє ступені з прикладної математики з УКУ чи ДонНУ. (Хоча Стенфорд - набагато відоміший і об'єктивно кращий університет.)

[ppk_ptichkin]

О! До десяти лет учить языкам; до шестнадцати, общее понимание статистики, литература, история, музыка. Ну и внимательно отслеживать и обслуживать индивидуальные способности.

Американская частная школа, в принципе, такое позволяет, если деньги есть. Всего-то и надо пару миллионов на двадцать пять лет.

[malyj_gorgan]

В таку школу набір організувати дуже просто: за критерієм грошей. Тепер треба лише придумати, хто ці гроші буде платити саме нам :)

[malyj_gorgan]

> ... и не проще ли не связываться с этим делом
Простіше, але не варіант :)
"вводная": ми з тобою педагоги від бога, не вчити ми не можемо і не хочемо

Оптимізувати: під якусь згортку кількість * якість випускників (може бути складна формула, де більша вага від тих , хто поступить в аспірантуру в University of Wisconsin Ph.D. program in Agriculture, пропорційна прибуткам вага від тих, хто піде працювати в агроконцерни або ферми, нульова вага від тих, хто працюватиме де попало але не в с/г і штраф від тих, хто буде продавати наркоту в Берклі або шапки MAGA на трампівських раллі.

[ppk_ptichkin]

Пардон, спутал ветки.

Ты будешь смеяться, но с частными школами это не так. Деньги там существенны, если речь идёт о пожертвовании от десятка миллионов и выше. Т.е., деньги они у тебя, конечно, заберут, жёлтое и белое - всё, какое есть, но по настоящему сильные школы это интересует довольно мало.

[malyj_gorgan]

Думаю, це вже ти говориш про позаакедемічні речі, де цінність не в освіті, а хто з ким в 15 років разом гріб на човнику, вустипав в дискусійному клубі на сцені або бухав потайки від всіх в общазі.