на фоні новин

[malyj_gorgan]

(а новини такі, що на їхньому тлі, взагалі, хоч застрелься, але не мож, бо, блін, їм же всім від того ліпше) дві думки:

1. По-перше, ну нафіг ідею застрелитися. Хай ліпше це вони застреляться... але, блін, у них для такого занадто товста душевна організація. О, знаю, хай вони ліпше нами подавляться^(*)

2. Таке враження, що в цій країні якісь права і майбутнє є лише в церкви. А можна організувати церкву... назвем її подібно до чогось, що вже було, але з додатком... о, придумав: Church of Jesus-Christ, the Ph.D. Scientist. Ну, там, щоби попасти в духовенство, треба спочатку заробити Ph.D. з природничих наук, служби-релігійні-ритуали всі в стилі лекцій/практичних/лабораторних, пожертви збирати (без податків) на витрати типу наукових ґрантів, але без зайвих урядових обмежень, які при кожній адміністрації міняються, куда захоче ліва нога третього радника четвертого помічника зам-голови адміністрації. Оскільки воно релігія, а не освіта, непотрібного державного контролю в рази менше, податки платити так само не треба, краса!
А, відносно імені: одним з таїнств церкви є виступ пошукача на промоцію в релігійній ієрархії перед групою представників духовенства (активні вчені у відповідній галузі наук) з завданням доказати їм, що ти зробив щось нове, типу, семінара за власною ж статтею. Як тільки ти кажеш дурницю, всі учасники колегіуму, хором, вигукують: "JeezusChrist!"

^(*) Хто не провів багато часу в западенському селі, звичайно, до кінця не відчує, але не розказати не можу. Один з програмних анекдотів савєцького періоду: Виступ голови пересічного колгоспу:
- Того року ми посіяли двайцять га кукурудзи... усе воронє зʼїло. Сего року ми посіяли трийцять га кукурудзи... усе воронє зʼїло. На другий рік ми посіємо... СТО га кукурудзи! Най вони сі подавʼят!!!

Comments

[pani_stosia]

О, чула те ж саме, але про буряк і жучка.

[kondybas]

про довгоносика

[malyj_gorgan]

Я колись ілюстрував різницю пересічного западенського обивателя порівняно до абиватєля донбаського тим, що в 90-і роки мої родичі з подільських сіл, крім того, що тримали повну господарку вдома і більшу частину року заробляли, їздячи на Польщу, десь місяць-два дозаробляли ще і тим, що їздили в села північного Донбасу "на буряки". Якась там сезонна робота на 3-5 тижнів, платило непогано. На моє питання, а шо, там нікому не треба підзаробити? (це було на фоні регулярних шахтарських виступів, що їм все погано, а треба добре), мені родичі відповідали, що місцеві працювати не рвалися.
А потім сказали, що буряки жучок поїв :)

[sassa_nf]

Ха, я коли дізнався, що у нас западенці на заробітки приїхали, то думав, що в них зовсім бідося, ні їсти нема нічого, ні заробити нема де.

[malyj_gorgan]

Цікаво, це в насм в голови дореволюційна література з шкільної програми заклала цю ідею, що на заробітки -- то від бідності, "в найми", експлуатація. При тому, що вже в пізньому совку заробітки десь на півночі були чи не єдиним легальним способом стати в міру багатим.

[kondybas]

Та навіть не в пізньому, була популярна така штука, як "шабашка" - всяке дрібне будівництво за акордно-преміальною системою.

[malyj_gorgan]

У мене було враження, що всякі шабашки і будзагони як метод (а) додаткового і (б) значного заробітку почалися в шестидесятих, а розрослися в семидесятих, а до того партія і правітєльство більше пильнували, щоби у народа не було "нєтрудавих даходов" (визначення трудових доходів йшло виключно через трудову книжку; ти можеш вйобувати як кінь по 14 годин на добу, але якщо це шабашка, то доходи полюбому нетрудові)

[sassa_nf]

Не думаю. Я просто уявляв собі, що на західній Україні грошей ні у кого немає, за роботу ніхто заплатити не може, от і їдуть на заробітки туди, де гроші водяться.

[malyj_gorgan]

Я памʼятаю враження, яке справляло багатше буковинське село на родичів братової тещі, які приїжджали в гості з Чернігівщини.

[kondybas]

"..зробив щось нове, типу, семінара за власною ж статтею.."

Бггг, "нове", гигигигиги

[malyj_gorgan]

Сарказм і сумніви у словах цього юзера чую я.

В науковому процесі здорової людини (в Україні майже відсутній, принаймні, був за радянської влади і перших 10-20 років після неї, потім я перестав слідкувати) придумати щось нове -- норма; опублікувати про це статтю -- і норма, і, практично, вимога; ну а розповісти про це іншим -- бонус, багато хто цього не робить, а треба. Бо який би ти не був вумний, ти набагато швидше і краще все розумієш, коли тобі автор статті прямо отуто, на дошці/пальцях/екрані розкаже, що це він такого цікавого наміряв і порахував/

[kondybas]

Я про те, що нема нічого нового в тому, аби робить семінар по власній статті. Це загальноприйнятий ритуал, що виродився у чисто формальне дійство, для галочки.

Ну й, на додачу, якщо вже вдалося намацати щось дійсно нове, то замість писати статті та проводити семінари, треба запускати патентний процес.

[malyj_gorgan]

А, зрозумів
Я не мав на увазі, що це має бути щось концептуально нове. Рівня чергового кроку в освіті. Це ж релігія, опіум для _мас_. Просто, замість опіуму пробуємо ввести, ну, наприклад, кофеїн :)

> ... то замість писати статті та проводити семінари, треба запускати патентний процес ...
Всі патенти -- через спеціальних єпископів з патентного права. Як в хорошому університеті -- вони беруть на себе ризики і роботу, а винахідникові -- 15-20% royalties на руки, ще 30-40% у фонд для власних досліджень, а решту -- в общак. Це ж релігія, культ, а не невідомо що!
(З власного досвіду -- така система в цілому найвигідніша для винахідників)

[kondybas]

Якщо робить цікаві досліди на чужій дослідній базі, коштом багатої контори, то да, треба ділитися :) Але для винахідника найвигідніше ні з ким не ділитися, а все робить самому - від R&D до найму патентного повіреного. Не так, щоб дешево, зате увесь профіт потім можна лишати собі. Ну, це якщо вигорить з монетизацією :)

[malyj_gorgan]

> ... це якщо вигорить з монетизацією ...
Вооо! _Якщо вигорить_, то краще ні з ким не ділитися, хто б сперечався. І це не єдине якщо, бо коли ти маєш кльову задумку, то шлях від неї до багатства ой який неблизький.
1. Спочатку треба оцінити, чи ця ідея вже комусь не належить (без грамотного патентного адвоката хрін розберешся, і навіть з таким адвокатом ніколи нема гарантій)
2. Паралельно оцінити, чи ця ідея патентувабельна: тобто, чи ті аспекти, на яких можна заробити гроші, можна захистити в рамках патентного права в умовах нинішньої конʼюнктури
3. Підготувати правильний патент, щоби його схвалили
4. Провести процес від стадії попереднього оголошення до патенту, а потім ще і зрозуміти, що патентувати локально, що інтернаціонально
5. Слідкувати і захищати інтелектуальну власність, коли вона вже запатентована, навіть хороший патент доводиться підправляти часом, щоби не обійшли на дрібничках (невдало написаний патент обійдуть всяко, але для цього був пункт 3)
6. Шукати клієнтів, які будуть купувати ліцензію на використання, укладати правильні домовленості, слідкувати за виконанням, енфорсати все, що треба енфорсати.

І це все з урахуванням, що всякий винахід -- це трошки лоторея, а більшість винаходів -- дуже лоторея в плані того, що не знаєш, чи принесе тобі цей винахід гроші, чи його нікому не буде треба, бо ти неправильно оцінив ринок, або навіть правильно, але через півроку винайшли щось інше, і всі попередні плани псу під хвіст.

Шанси одній людині, не інституції, навіть з хорошою ідеєю. змогти все зробити, а потім отримати від цього дивіденди, настільки низькі, що в середньому набагато вигідніше це робити через інституцію, як я описав вище. Нє, звичайно є винахідники, які самі володіють добре оформленими правами на власний винахід і на тому заробляють, але то survivor's bias. Є люди, які виграли в спортлото, але ну і шо? :)

[kondybas]

"..більшість винаходів -- дуже лоторея в плані того, що не знаєш, чи принесе тобі цей винахід гроші, чи його нікому не буде треба.."

Ну, так. Вміння вигадувати нове і вміння оцінювати ринкові перспективи - то різні скіли. Це як патенти мікрософта на всяку дрібну хрінь. Вони не знають, чи є в того ринкові перспективи, але патентують про всяк випадок, щоб хтось інший не запатентував, а воно потім вистрілить.

Втім, якби хтось винайшов спосіб перетворювати гівно на золото із собівартістю $1/кг, то сумнівів в доцільності патентування, я думаю, не було б.

[malyj_gorgan]

> якби хтось винайшов спосіб перетворювати гівно на золото із собівартістю $1/кг
Асимптотичні приклади хороші тим, що прекрасно доказують або спростовують можливість якихось явищ. І більше нічим :)

[kondybas]

До речі, знав я одного місцевого винахідника, який ще за СРСР винайшов дуже прикольний фільтр для турбінної води на електростанціях. От тільки халепа сталася, в СРСР всі винаходи монопольно належали державі. Ото, значить, винахідник отримав свідоцтво про винахід, а СРСР отримав за кордоном патенти. І потім ліцензував то всьо буржуїнам за шальону валюту. Гроші були настільки шальоні, що в інстітуті, де працював той винахідник, за долю, що перепала інституту, побудували здоровенний новий навчальний корпус. А винахіднику видали грамоту, премію у два оклади і дали в тому корпусі лабораторію з усяким начинням, шоб він міг і далі шось вигадувати.

[malyj_gorgan]

Тю, за таким не треба в сересер їздити. Я в 17-му році разом з парою співробітників від роботи патент зафайлив. Якби на момент отримання патенту (це зайняло пару років) ми ще там працювали, нам би дали по грамоті і по сотні баксів премії (премію у два оклади? три рази "ха"), а так ми всі в кінці 18-го року попали під звільнення, і просто -- дуля з маком. І так всюди в приватному бізнесі. З баченого мною найкраще для винахідників менеджить Вісконсінський Універ. Ти приватно отримуєш лише 15%, але вони патентують все, дуже добре, агресивно ліцензують -- на загал виходить набагато краще. А чого вони такі класні? Бо вивчили урок: в 80-х роках якийсь вчений придумав ефективну технологію виділення і очистки якогось лівого смертельного токсину, але університет вирішив то не патентувати, бо кому воно нафіг треба. Той вчений переїхав кудись в інше місце і запатентував ту технологію там. Той лівий смертельний токсин зараз відомий у світі як "ботокс". Коли мені це розповідали 20 років тому, універ оцінював, що втратив мінімум 11 мільярдів на цьому ділі лише чистих прямих прибутків, плюс, скорше за все, купу непрямих через ті ж самі гранти. Словом, з того часу вони патентують все :)

[kondybas]

То це класична модель венчурного капіталу - вкладаємось у 10 проектів, 8 зійдуть на гівно, один відіб'ється, і ще один вистрілить так, що покриє ті 8 провальних, ще й прибуток дасть. Непевність перспектив компенсується масовістю - і мінімальною долею в профіті для власне винахідника.

[malyj_gorgan]

> То це класична модель венчурного капіталу ..
Абсолютно. І давно минули ті часи, коли бізнесмени без венчурного (або аналогічного) капіталу формували якусь помітну частку ландшафту. Це я пишу, як людина, яка три роки пробула CEO і президентом власного стартапу, який загнувся без венчурних грошей. (Але і заперечувати можливість винятків теж буде неправильно, мій нинішній роботодавець за 15 років виріс з нуля в компанію під 200 чоловік, яка сама собі заробляє на життя, але не продала душу VCs)

> ... і мінімальною долею в профіті для власне винахідника.
Це в бізнесі. В деяких університетах і інших дослідних закладах в США, як на мене, знайшли оптимум більш-менш чесний і для винахідника. В моїй церкві of Jezus-Christ the Ph.D. Scientist ми теж будемо чесні. В міру :)

[kondybas]

Якшо у вашій церкві будуть пригощати бутерами з ковбасою і кокаколою - обов'язково зайду!

[abalaeff]

В западенському селі я, на жаль, ніколи не був, але анекдот – це класика! 😊😁

PS. ...Най вони сі подавʼят!!!

Хто?? Хто казав мені, що "ся" перед дієсловом то є "палеонеологізм у стилі Гіркого Лука"? 😁😁

[malyj_gorgan]

Я?
Я міг сказати, коли то "ся" не там, де має бути.
Тут воно -- на своєму місці

[malyj_gorgan]

А про западенське село я написав не в тому смислі, що без нього гумор не зрозумієш -- гумор-то тут якраз універсальний. Без того просто не уявиш собі саме такого персонажа, як я оце пробував передати. Архетип!