Ще про математику і ігри з нульовою сумою
Aug. 20th, 2025 10:08 am![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
malyj_gorganПо радіо передавали виступ якогось республіканського конгресмена на захист їхнього Big Beautiful Bill. Хто не знає -- недавній закон республіканців, написаний, щоб загнати країну в остаточно непідйомні борги, в процесі попсувавши купу корисних функцій уряду, в процесі підлизатися до кількох груп виборцівлоббістів і зменшити податки. Зменшення податків там переважно для найзаможніших, але республіканці не втомлюються повторювати, що ні-ні, прості трудяги теж виграють. Я оце мінімум втретє чув ту саму захисну риторику: дивіться, середній клас і бідні теж щось виграють, он, подивіться, ми забрали податки на overtime і tips (наднормовану роботу і чайові). А далі називають всякі цифри, в які, якщо вслухатися, вилазить дуже цікава штука: в районі медіани за заробітками і трохи нижче середній податковий плюс буде півтори-дві тисячі. А в іншому місці ті самі люди кажуть, що середній податковий плюс за overtime і tips буде 1300-1800.
І от тут я трохи розгублений. Мені здається очевидним, що якщо середня загальна вигода лише дуже трохи відстає від середнього виграшу від перепрацювання (що овертайм, що чайові -- це про роботу вище норми), то люди, робота яких не має овертайму і чайових, в середньому майже нічого не виграють.1 Що, в свою чергу, означає, що більшість з них отримає дулю з маком, якщо ще і не доплатить, так працюють асиметричні розподіли. Далі: я розумію, чому про це мовчать республіканці -- шифруються, це ж вдарить по шумнішій частині їх електорату, просто, в момент, коли реально вдарить, при владі буде вже хтось інший, от їх і звинуватять. Але чому про це мовчать інші: хоч демократи, хоч прогресисти, хоч скільки-завгодно-ліберальніші-ліберали? Це ж прекрасний лозунг: "No tax cuts for working class Americans until they strain more than normal. Yes tax cuts for wealthy Americans no matter what they do."2 Чи це вони мовчать тому, що навіть мінімальна домішка математики в риториці автоматичо дискваліфікує цільовий електорат? Щось мені каже, що, найімовірніше, таки так. А ви кажете, "шкільна освіта"...
Дотичний спогад: в інтервʼю якогось республіканця ще в процесі дебатів за той закон, його запитали, що, дивіться, люди втратять $X грошей у формі послуг, переважно, медичних, і виграють $Y податками, але ж X>Y, то яка вигода? На що він почав віщати, що це not a zero-sum game, насправді, мовляв, додасться, не $Y, а через всякі економічні процеси $Z≫$Y, тому все буде ок ну як же ви не розумієте, values- імігранти- кляті-ліберали-довели-країну. Він, правда, і там лукавив, бо в гру з ненульовою сумою треба було включати не Y, а (Y−X), але я про інше: розрахунки середніх -- це таки гра з нульовою сумою; при фіксованому середньому те, що додається в одного, віднімається в іншого.
1 Overtime -- штука досить рідкісна. По-перше, вона є лише в обмеженої кількості позицій, більшість робіт просто "full time" і все, скільни не працюй, ніяких додаткових виплат тобі не належиться. Але основне навіть не це, а вид з іншого боку: більшість людей, які працюють понад 40 годин на тиждень, роблять це на різних роботах, на жодній з них ніяких овертаймів не отримуючи. Навпаки, на багато робіт часто наймають на строго менше 30 годин, щоби не покривати медичну страхівку. (Тому обмеження Medicaidʼу для них якраз важливіше, ніж зайвих $20/тиждень.)
2 Я свідомий того, що моя теорія спирається на те, що я правильно почув правдиві цифри. З іншого боку, для застосування запропонованого лозунгу достатньо не цифр, а самого факту, що податки на овертайм і чайові є ключовою "вигодою для робочих" в риториці республіканців.
І от тут я трохи розгублений. Мені здається очевидним, що якщо середня загальна вигода лише дуже трохи відстає від середнього виграшу від перепрацювання (що овертайм, що чайові -- це про роботу вище норми), то люди, робота яких не має овертайму і чайових, в середньому майже нічого не виграють.1 Що, в свою чергу, означає, що більшість з них отримає дулю з маком, якщо ще і не доплатить, так працюють асиметричні розподіли. Далі: я розумію, чому про це мовчать республіканці -- шифруються, це ж вдарить по шумнішій частині їх електорату, просто, в момент, коли реально вдарить, при владі буде вже хтось інший, от їх і звинуватять. Але чому про це мовчать інші: хоч демократи, хоч прогресисти, хоч скільки-завгодно-ліберальніші-ліберали? Це ж прекрасний лозунг: "No tax cuts for working class Americans until they strain more than normal. Yes tax cuts for wealthy Americans no matter what they do."2 Чи це вони мовчать тому, що навіть мінімальна домішка математики в риториці автоматичо дискваліфікує цільовий електорат? Щось мені каже, що, найімовірніше, таки так. А ви кажете, "шкільна освіта"...
Дотичний спогад: в інтервʼю якогось республіканця ще в процесі дебатів за той закон, його запитали, що, дивіться, люди втратять $X грошей у формі послуг, переважно, медичних, і виграють $Y податками, але ж X>Y, то яка вигода? На що він почав віщати, що це not a zero-sum game, насправді, мовляв, додасться, не $Y, а через всякі економічні процеси $Z≫$Y, тому все буде ок ну як же ви не розумієте, values- імігранти- кляті-ліберали-довели-країну. Він, правда, і там лукавив, бо в гру з ненульовою сумою треба було включати не Y, а (Y−X), але я про інше: розрахунки середніх -- це таки гра з нульовою сумою; при фіксованому середньому те, що додається в одного, віднімається в іншого.
1 Overtime -- штука досить рідкісна. По-перше, вона є лише в обмеженої кількості позицій, більшість робіт просто "full time" і все, скільни не працюй, ніяких додаткових виплат тобі не належиться. Але основне навіть не це, а вид з іншого боку: більшість людей, які працюють понад 40 годин на тиждень, роблять це на різних роботах, на жодній з них ніяких овертаймів не отримуючи. Навпаки, на багато робіт часто наймають на строго менше 30 годин, щоби не покривати медичну страхівку. (Тому обмеження Medicaidʼу для них якраз важливіше, ніж зайвих $20/тиждень.)
2 Я свідомий того, що моя теорія спирається на те, що я правильно почув правдиві цифри. З іншого боку, для застосування запропонованого лозунгу достатньо не цифр, а самого факту, що податки на овертайм і чайові є ключовою "вигодою для робочих" в риториці республіканців.
no subject
Date: 2025-08-20 06:53 pm (UTC)no subject
Date: 2025-08-20 07:05 pm (UTC)> Піпл хаває
Піпл таке хаває, що не всякий спеціаліст з ненормативної лексики може хоч наближено описато, куди котиться цей світ.
no subject
Date: 2025-08-20 07:25 pm (UTC)no subject
Date: 2025-08-21 09:17 am (UTC)Так ось та біда нікуди не поділася аж до сьогодні і, цілком очевидно, що продовжуватиметься і завтра - виховувати продовжують "сапачів".
Але "ті, хто думають (що думають) про високі матерії" на це *хз чому* не зважають...
тіко кивають на вихованих, до того ж уміло вихованих - з надійно прищепленими умовними рефлексами.
no subject
Date: 2025-08-24 09:36 am (UTC)no subject
Date: 2025-08-20 07:33 pm (UTC)В цілому все правильно кажеш, пара дрібниць:
1) Більшість робіт в США таки hourly (58%, якщо вірити гуглу). Ойтішечка і освіта з їх salaried позиціями, де овертайму не існує - нерепрезентативні.
2) Все ще гірше. Бо закони різних штатів і федеральні - відрізняються. В Каліфорнії все, що більше 8 годин на добу - овертайм з коефіцієнтом x1.5 (а більше 12 - з к-том x2). Але новому федеральному закону на це начхати.
no subject
Date: 2025-08-20 08:07 pm (UTC)2. Точно, ще треба було написати про географічні різниці, я про це думав, поки слухав цього чувака (з Небраски, чи що) по радіо, але поки дійшов до компа, забув. Дякую.
no subject
Date: 2025-08-20 07:40 pm (UTC)(Я спотчекнув, таки НЙТ писало про це, навіть неодноразово.)
На всяк випадок - це не бланктне виправдання демократів, моя думка про них (як про середнього функціонера, так і про середнього виборця) не дуже компліментарна. Те, що вони декадами толерували розбудову системи, яка робить змістовну публічну дискусію неможливою - це таки проблема.
no subject
Date: 2025-08-20 08:20 pm (UTC)> змістовну публічну дискусію неможливою ...
От плюс дофіга.
Це той аспект, в якому я поділяю (в інших аспектах часто хибну) думку, що "всі вони одним миром мазані": поки є надія, що недолік системи грає тобі на руку, політично, ти не будеш цей недолік ігнорувати. Але це не тому, що політики такі, а тому, що такі виборці.
У мене зараз смуга песимізму, поки я в ній перебуваю, я не бачу перспектив у немеритократичної демократії в плані не скотитися в охлократію.
no subject
Date: 2025-08-20 08:27 pm (UTC)А якщо щось міняти, а ти не знаєш, як це робити - то твоє місце займе молоді і гарячі, і тобі плюшек дістанеться менше. Цинічно, але факт.
А ось тут питання - що ми вважаємо merits, і як ми їх міряємо? Бо навіть без цих замірів в нас на планеті вистачає країн, які є демократичними, не охлократичними. Просто виборча і державна система там принципово інші, але більшість американців навіть не можуть думати в термінах таких систем - не були ніде, світ не бачили, та і пропаганда типу "зараз ми вам пояснимо, чому нічого змінювати не можна, навіть якщо в нас все погано" теж дає про себе знати. :(
no subject
Date: 2025-08-20 09:42 pm (UTC)Скажімо, закони проти джерімендерингу не підтримає партія, яка думатиме, що їй це вигідніше, ніж опонентам. Тобто, всяке рішення керується виключно міркуваннями, чи мене/наших за це перевиберуть, чи ні, а не будь-чим іншим. І це не баг, це фіча, яка (плавно переходячи до наступного абзацу) вимагає вдумливіших виборців.
Що вважати і як міряти merits, я не знаю, це я ділюсяс песимізмом, а не пропоную рішення. Щодо виборчих систем - я, з одного боку, згоден, що американська застаріла, з іншого, не вважаю, що бачив переконливі докази, що інші системи достатньо стабільні і були би такими в умовах нинішніх США (не бачив і доказів противного -- просто, це констатація "не знаю")
no subject
Date: 2025-08-20 09:53 pm (UTC)В Конгресі минулого скликання демократи викатили білль HR-1 (не плутати з біллем за тим же номером, який був прийнятий сучасним Конгресом). Той білль ефективно забороняв джеррімендерінг, але зарубили його не якісь стратеги, які вважали, що їм джеррімендерінг буде не вигідний.
Зарубив його конкретно сенатор Джо Манчин - позиція якого не залежала від джеррімендерінгу (бо він сенатор, не конгресмен.) Але його позиція залежала від його іміджу "краще нічого не міняти, треба домовлятися посередині", на якому він всю дорогу обирався - і тому він виступив проти точкової відміни філібастеру (виключно для voting rights' acts) і зарубив цій білль на старті.
(Тут, звісно, і до його виборців питання, яким така позиція більш важлива, ніж реальні зміни на краще. Але бонуси, які Манчин отримував від своєї посади - очевидні. Як і той факт, що він зарубив білль не тому, що думав, що він чи партія отримає вигоду від джеррімендерінгу.)
no subject
Date: 2025-08-20 10:12 pm (UTC)> вигоду від джеррімендерінгу
А чому? Крім, хіба, ще прямої корупції інших мотивів я не бачу.
no subject
Date: 2025-08-20 10:28 pm (UTC)1. Сенатором бути добре. Слава, гроші, позиції в комітетах, лоббісти приходять регулярно (кар'єра після звільнення гарантована), непрямі законні хабарі (типу гонорарів за лекції та книги).
2. Щоб бути сенатором - треба подобатися виборцям.
3. Бренд Манчина - moderate, bi-partisan, "домовлятися посередині", etc., etc. - ДУЖЕ подобався його виборцям.
3. Джерімандерінг - не його персональна проблема, в нього високі рейтинги, і взагалі джеррімандерінг на вибори сенаторів не впливає.
4. Якщо піти проти бренду - робити партизанські зміни, навіть гарні - то це може виборцям не сподобатися, і вони тебе не оберуть.
5. Якщо тебе не оберуть, то ти втратиш плюшки.
Отакої. Класична tragedy of commons.
(І ні, на Західну Вірджинію кивати не треба, ми самі нічим не краще - обрані нами депутати і посадовці мають таки є самі проблеми. З того ж Н'юсома починаючи - який прокинувся, і молодець. Better late than never.)
no subject
Date: 2025-08-20 10:49 pm (UTC)> то це може виборцям не сподобатися, і вони тебе не оберуть.
Так я саме це і кажу: "... всяке рішення керується виключно міркуваннями, чи мене/наших за це перевиберуть, чи ні, а не будь-чим іншим. "
Ок, не саме це, треба було ще написати, що, якщо доводиться вибирати між "мене" і "наших", вибирають перше.
no subject
Date: 2025-08-20 11:04 pm (UTC)Є питання і до решти партії - егоїстів можна і треба курощати (не висувати їх на високі посади, типу "голова комітету"), урізати їм фінансування з партійного гаманця, давати гроші їх конкурентам на праймаріз тощо.
Але тут виникне питання - чи є/були готові до такого виборці? Чи не почнуть вони волати "це як в СРСР! так не можна!"? Питання відкрите...
no subject
Date: 2025-08-20 11:16 pm (UTC)2. Виборці -- не щось єдине. Якісь почнуть волати, якщо зробити одне, інші почнуть волати, якщо зробити протилежне. Тому стратегія мінімізації змін з точки зору виборів, в середньому, і найуспішніша. Винятки бувають, наприклад, трамп сотоваріщі, але це чомусь завжди зміни на гірше.
no subject
Date: 2025-08-20 11:26 pm (UTC)Тому і питання - як будувати систему, яка буде штовхати егоїстів робити правильні речі. (Перші кроки на рівні партії я описав - відповідальність за їх відсутність демократи несуть. :( )
Ха, тут дуже цікаво, і зовсім не так просто! Розберемо на прикладах
З одного боку, Обама притягнув на собі обидві палати - обіцяючи зміни (від реформи охорони здоров'я і банківської системи до закриття Гітмо і імміграційної реформи). Багато чого він не реалізував, але виборцям обіцянки змін сподобалися!
З другого боку, Байден останнього разу багато змін обіцяв (і виборцям це сподобалося!) - а реалізував менше, ніж Обама, і виборцям це не сподобалося. (Цікаво також, що програма Трампа-2020 була набагато менш радикальна, ніж Трампа-2024 - якщо перша фокусувалося на law-and-order, то друга це вже був Nazi-level shit.)
З третього боку, Камала обіцяла дуже помірковані зміни - і виборцям це знову не сподобалося! (З Гілларі та ж сама фігня - в обох випадках вони програли людині, яка обіцяла радикальні зміни!)
З четвертого боку, повертаючись до Обами, після пропаганди про death panels - Обама одну з палат втратив.
А з п'ятого боку, ACA таки дуже популярна, спроби її відмінити виборцям не подобаються, після таких спроб респи втрачали місця в Конгресі.
(І якщо ми подивимося на Бушей та Рейгана - там зі змінами все теж окей!)
Так що про однозначну стратегію мінімізації змін як виграшну - не можна казати. Навіть якщо дивитися "в середньому".
В першому наближенні можна казати, що виборцям подобаються обіцянки змін, але не самі зміни - але і це буде занадто сильною генералізацією.
no subject
Date: 2025-08-21 02:03 am (UTC)> але не самі зміни - але і це буде занадто сильною генералізацією
Про різницю між обіцянками і ділом -- абсолютно. Обіцянки -- це, взагалі, щось надзвичайне, я так і не розумію, як вони (політики) це роблять, а вони (виборці) це хавають
В середньому... узагальнення... Поміряти тут не поміряєш, але, так, я думаю, що, хай, не в середньому, а ... скажемо так, by default, але визнаю, що, насправді, не знаю, а гадаю пальцем в небо.
no subject
Date: 2025-08-21 02:35 am (UTC)Не вони, а ми - ми теж хаваємо нефігову таку долю обіцянок (хоч Порошенко бери, хоч Обаму, хоч Байдена).
no subject
Date: 2025-08-21 12:42 am (UTC)no subject
Date: 2025-08-21 09:30 am (UTC)Відтак дивною і неправильною є ситуація коли на ринку, але праці, покупець (котрого ефемічно продражнили "роботодавець") не платить, коли прагне отримати більше товару "робочий час".
Натоомість мене заплутують різними варіаціями математичних дій, одна з яких, а саме "ділення" є найсумнівнішою - по-перще "на нуль ділити не можна" (а множити - можна хоч нуль на будь-що, хоч будь-що на нуль),
по-друге ділення передбачає поділ на РІВНІ частини (додавання чи віднімання такої умови не висувають),
по-третє результат ділення, який виражено дробовим числом завжди "десь там вглибині пояснень" містить базову величину - цілу одиницю, від якої отримано знаменник дробу.
А тому "цілком можливі" зниження на 1000% невід'ємних величин у результаті.
У той час, як цілком достатньо припинити визнавати шахрайство "прийнятним відхиленням від норми", або "толерантністю" до паразитів.
no subject
Date: 2025-08-21 05:31 pm (UTC)Можу лише сказати, що навіть на тривіальному базарі купівля-продаж ускладнені купою додаткових умов, як зовнішніх (контроль, чи це тут не крадене продають, або чи не торгують наркотиками під прикриттям смаженого насіння), так і внутрішніх (як приклад: ідея торгівлі, де ціна за одиницю товару залежить від кількості проданого, якості, згоди не перевіряти якість, часу до закриття і т. д.). В умовах купівлі/продажу своєї праці і знань, ускладнених наявністю держави, яка когось оподатковує, когось забезпечує, і намагається якось вирівнювати макроекономічні і макросоціальні впливи, ці стосунки ще в порядки разів складніші.