шкільні оцінки: уточнююче питання

[malyj_gorgan]

В коментах до попереднього допису зрозумів, що саме я хочу запитатися у загалу, бо в коментах зразу замахнулися на реформу системи фінансування школи :) Винесу запитання з коменті, трохи розширивши:

Для початку: думайте, як вчитель. (На крайняк, учень.) Думки політиків і регіональних адміністраторів хай залишаться за рамками.
Дано: клас з 20 учнів (число довільне). Річний курс географії України. (Або європейської літератури XVIII століття. Або початків алгебри і тригонометрії. Або зоології. Іспанської мови. Трудового навчання. You get the point.).
Питання: Ви повинні провести цей курс і в кінці його виставити оцінки; як ви це робитимете? (Варіант: ви учень в цьому класі, як би ви хотіли, щоби вчитель ставив оцінки.) Я знаю про кілька основних концептуальних підходів:
    1. Оцінка в першу чергу відображає, наскільки добре учень засвоїв навчальний предмет. Тобто, якщо учень А отримав кращу оцінку, ніж Б, ця різниця між оцінками першу чергу відбиватиме, наскільки А краще розбирається в карті (аналізує прозу Вольтера, розвʼязує рівняння і т. п.)
    2. Оцінка в першу чергу відображає, наскільки добре учень виконав окреслений список вчительських вимог. Повертаючись до наших піддослідних, різниця в першу чергу опише, наскільки А вчасніше здавав домашки. не пропускав тести, і виконував групові завдання з гарно оформленими рефератами.
    3. Оцінка відображає зусилля учнів. В нашій парі це означатиме, що А більше "старався", слухав, приходив на додаткові заняття, задавав питання, очевидно тратив купу часу на домашні і проекти.
    4. Оцінка відображає відносне покращення знань і вмінь кожного. А не знав, що таке карта, а зараз уже відрізняє карту від глобуса, а Б як знав на карті ріку Дніпро і 25 обласних центрів, так нічого нового і не вивчив -- А заробив більше.
    5. (додатковий фактор) Оцінка відображає належність учнів до тих чи інших груп. А дістане вищу оцінку, ніж Б, якщо він щиріший українець, чорніший афроамериканець, класовіший пролєтарій, біженськіший палєстинець etc.

Правила відповіді:
А. Це питання про те, як би вважали за правильне оцюнювати (чи бути оціненим) в школі ви, а не які мають бути вимоги з РайВНО, скулборду чи дорадника президента.
Б. Будь-ласка, не треба казати, що "все важливе" -- щось завжди важливіше. Скажімо, в тих школах де вчаться/вчилися мої діти (діти знайомих і друзів, просто мої знайомі, коли були дітьми) основа навчання -- підхід номер 2. Часом з невеликою домішкою підходу 5.
В. Вибір може залежати від курсу. Я буду ок з відповіддю "номер 1 для математики, номер 2 для фізкультури", але прошу дати не лише два варіанти, а хоча б натякнути, що повинно працювати для якого _виду_ шкільних предметів.

Comments

[ppk_ptichkin]

А как измеряется оцениваемое улучшение?

[malyj_gorgan]

А це вчитель собі вирішує. Коротка відповідь: "допустім, це можна поміряти" :)
Причому, нагадую, вчитель -- це ти.

[chuka_lis]

У меня вопрос- а Вы читаете и подписываете те бумаги, который учитель по каждому предмету дает вам и ученику (День "Назад в школу" и тп)?

[malyj_gorgan]

Читаю і підписую. Читаю "to a reasonable extent".
Більше того, я часом такі (або аналогічного типу) папери сам пишу

[chuka_lis]

То есть, вы знаете, что учительская оценка является комплексной, и что учитель там в бумагах расписывает, для родителей и ученика, о своих ожиданиях по предмету, и то, какая часть обучательного процесса и его результата, какой дает вклад в итоговую оценку ученика. И что каждый учитель имеет слегка отличный подход к оцениваю веса составляющих итоговой оценки.
ок.

[malyj_gorgan]

Знаю. Як я написав паралельним коментом -- я не про те, що ай-ай-ай, який жах, а цікавлюся особистою думкою. Мені за час життя в США, доводилося і вчитися самому (college and up), і вчити інших. І складати силабуси класів з розрахункою формул предметів. Я знаю, чого від класів хочу я. Але не знаю, що вважають за правильне інші, наприклад, ви.

[malyj_gorgan]

На всякий випадок: мій допис (на цей раз) не про те, яка американська школа погана і жахлива. Я вірю, що всяка школа, наша зокрема, більш-менш оптимізує вимоги суспільства (штату, міста, батьків, дітей) з реаліями і можливостями адміністрації і вчителів. Грубо кажучи, всяка школа така, якою її хоче бачити оточення, з врахуванням фінансово-кадрових можливостей. (Тому чи не кращі школи в країні -- в окрузі містечка Лос Аламос в Нью Мексіко, бо там все оточення -- національна лабораторія.)
В цьому дописі я питаюся виключно, що ви, ті хто тут часом пише читаєте, вважаєте за правильним, без оглядки на макро-політико-економічні фактори, а виключно ставлячи себе на місце вчителя або учня.

[juan_gandhi]

For me, definitely #1. But I was always ready to do all possible to help those who have problems but are willing to succeed. Everyone has a different background.

[malyj_gorgan]

Я бачу дві проблеми. По-перше, що нормально оцінити знання можна далеко не з усіх предметів, неясно що робити з тої ж мови/літератури, географії чи історії. Ясно, що з мистецтва, фізкультури чи бальних танців треба ставити не оцінку, а pass/fail
Але навіть з математики, фізики і програмування, де є обʼєктивні критерії оцінювання типу задач, які можна розвʼязати або ні, багато залежить від психологічних особливостей студента (як людина себе поводить на тестах) і від банальної удачі (які питання попалися)

[bytebuster]

Все, що не №1, тягне за собою серйозні наслідки, найменші з яких — фізичні жертви, а максимальні — зникнення держав і народів.

І вони усі описані в літературі і кіно:
2. Forrest Gump
3. Triumph des Willens
4. Idiocracy
5. Класичне означення расизму: переслідування (або надання переваг) за фізичними ознаками, які об'єкт не в змозі змінити.

[malyj_gorgan]

Я впевнений, що добру половину шкільних предметів за принципом 1 оцінити малореально.
А ті, які можна -- важко оцінити справедливо.
Тобто, ідея, що оцінка повинна відображати знання і вміння, мені теж найближча (хоча, будь у нас так, хрін би я в дитинстві був відмінником, у них же що не праця, то мистецтво, нафіг-нафіг... добре хоч, зі стройовою підготовкою було все ок :)) Але я не знаю, як оцінити знання і вміння з історії чи географії, не кажучи вже про мову і літературу.

[bytebuster]

_Як_ треба, я не знаю і не претендую. Але точно знаю, що інші методи ще гірші. Бо вони роблять з людини:

* або раба: сліпо виконувати вказівки вчителя, такий собі OBEY;
* або шахрая: на вході прикинувся імбецилом, на виході перестав пускати слюні — отримав оцінку кращу, ніж той, хто не згадав точну кількість лобкових вошей у третього заступника п'ятого ад'ютанта Наполеона Буонапарта;
* або безпринципну сволоту і расиста.

[malyj_gorgan]

Нє, в доведеному до абсурду варіанті воно все, крім першого, здається очевидно неможливо поганим, але це лише поки розглядаєш сферичного коня в вакуумі.

Варіант з виконанням вказівок вчителя здається поганим лише до того часу, поки ти пробуєш вчити когось, хто, сцуко, не виконує цих вказівок, псуючи життя всім. А ще (хто вчив, той знає) якісь оцінки треба ставити, всьому курсу виставити двійки міг собі дозволити лише Ландау в молодості лише один раз, а так-то всіх не виженеш. (Впевнений, що кожен з нас тут, навіть найрозумніший, в дитинстві і юності точно проскочив курси, на яких за знаннями би чесно не витягнув)
Прикинутися імбецилом на вході не так просто, як собі думаєш (бо можна і не увійти). Тут скорше мова про те, що абсолютний рівень знань чи вмінь на вході надто сильно варіюється, і тих, хто спочатку не дуже, теж треба чогось навчити і за щось оцінити.
Безпринципних сволот і расистів... (я так розумію, це про пункт 5) ... Ну от, наприклад, в савєцкому союзі більшу частину його існування діяла цілком собі affirmative action, коли вимоги до сина колгоспників з села, ніж до городського хлюща. На стадії вступу в навчальні заклади -- офіційно нижчими, на стадії навчання -- фактично. І якби не цей безпринципно-сволочний підхід, української інтеліґенції і технічної інтеліґенції могло б і не статися, лишилася б нація селюків без варіантів майбутнього.

Словом, у кожного підходу є свій час і місце, тим не менше, простих відповідей нема, а мені цікаво, що думає загал.

[bytebuster]

Стосовно совкового affirmative action, ми ж обидва усвідомлюємо, що московське начальство ніколи по власній волі не робило би вчинків (тим паче — організовано не провадила б централізовану політику), спрямованих на підтримку національних інтелігенцій поневолених народів?

[malyj_gorgan]

Ми це прекрасно розуміємо, згоден.
Те, що я пишу -- це артефакт класового підходу, який трішечки працював локально в часі і просторі, частково (дуже частково) компенсувавши перекос, створений політикою попереднього московського начальства. Більшовицьке начальство якийсь час, в цьому одному аспекті, було трошки позитивним, могло собі дозволити, бо коли при тій політиці виростало щось для кремля небажане, їх тупо вбивали, case in point -- Розстріляне Відродження. Але якийсь ефект таки був. Принаймі, в гуманітарних галузях (які для збереження національного відіграли ведучу роль) в 50-60-навіть 70 роки основна кількість активних діячів, якщо подивитися, були люди з сіл, які у свій час вивчилися в радянській освітній системі.

[ppk_ptichkin]

>Питання: Ви повинні провести цей курс і в кінці його виставити оцінки; як ви це робитимете?

В том виде, как поставлен вопрос, 1.

Вопрос, кмк, несколько из серии "ты перестала пить коньяк по утрам". В школе учат не только и не столько умению решать уравнения/читать карту.

[malyj_gorgan]

> В школе учат не только и не столько умению решать уравнения/читать карту.
Той факт, що місцева школа, з деякими винятками, націлена на те, щоби діти не тинялися по вулиці і вигравали в футбол у сусідів -- це-то якраз ясно. Що не заважає ставити себе на місце вчителя географії, математики або програмування і подумати, а як би я хотів оцінити моїх учнів?
Причому, відповідь може залежати від предмети, можливо, шкільних предметів (standard curriculum) хоче підходу 1, але є і предмети, які хочуть комбінованого підходу між 2, 3 і 4. Малювання, наприклад, або фізкультура.

> "ты перестала пить коньяк по утрам".
Та ні, повністю чесне питання, задане in good faith. Більше того, я вірю, що кожен з пʼяти критеріїв має місце в цьому житті, навіть, з якимись обмеженнями, пʼятий. Питання у відносній пріорітизації. Якщо це урок з географії, то що важливіше -- якісь випадкові вимоги, чи, все таки, вміння читати карту?

[ppk_ptichkin]

Наверное так: важно, какой курс и как туда набирали детей. Как вычислять оценки, и надо ли вообще, зависит от того, каковы цели курса. AP calculus class это одно, а общая география - совсем другое.

[malyj_gorgan]

Майже всюди, де я вчився і вчив в цьому житті, географія була так -- додатковий предмет для розваги, щоби навіть двійочникам хоч з чогось четвірка перепала, а вчитель географії -- це був стандартний виконавець "чоловічих" функцій типу збору макулатури, переноски меблів, пʼянки з фізруком, виходу на природу... А потім я якось півтора місяці провчився в девʼятому класі в одній львівській школі, де географічка (яку всі, навіть вчителі, поза очі називали виключно "Кобра") поставила себе так, що географія була основним предметом, всі її знали, боялися, вчилися.... І нічо -- класно було (ну як, мені класно -- Кобра якимось чудом знала, що я за півтора роки до того їздив на всеукраїнську олімпіаду з географії і непогано там виступив, в результаті, я сходу став її любимчиком :))

Оскільки я через два тижні почну викладати дітям не лише історію, а і географію, то я оце почав задумуватися ;)))

[ppk_ptichkin]

AP geography, емнип, тоже бывает..

[malyj_gorgan]

Не все, що AP, витримує стандарти, ой, не все. :(

[kondybas]

все дуже просто, якщо замість оцінки учня розглядати ціну ковбаси :)

1. ціна відображає якість ковбаси
2. ціна відображає відповідність стандарту. "Четвірка" - це коли 20% ковбаси - це гівно.
3. ціна відображає зусилля м'ясника. М'ясник дуже втомився, тому ціна висока.
4. ціна відображає відносне покращення "ковбаси". Відносно попередніх рецептур.
5. ціна відображає щось інше

[malyj_gorgan]

Хороший підхід. Правда, опускаючи очевидний момент, що освіта і учні/вчителі -- це на порядки складніше, ніж ковбаса, навіть для ковбаси залишається купа питань:
* а що таке якість ковбаси? Смак? Поживність? Процентний вміст мʼяса на погонний метр? Запах, вигляд, обгортка? Як добре ковбаса продається на базарі, який відсоток людей вибере закусити ковбасою стандартну фляшку горівки? Який відсоток тих, хто закусив, буде після того ригати? :)
* І це все ще було про стандартні виміри, а є ж оцінки від гурманів, доречність ковбаси в якості закуски вина Шанонюф де Папе, або для коньяку Луі ХІІІ. Я вже мовчу про те, наскільки дана ковбаса добре працює в якості секс іграшики (і як оцінювати думку оцінювачів чоловіків і жінок).
* що би ми не міряли, _всю ковбасу_ постфактум не поміряєш, треба якісь вибірки робити, сподіватися на удачу. Толком якість інгредієнтів ковбаси знає лише той, хто її робив, тестуючи різні етапи процесу. (До речі, якраз це буде варіант 2, імхо)
* (5) хіба можна однаково підходити до ковбаси зі свинини, яловичини, конини, оленини?

[chy_me_ra]

не погоджуся. якість = відповідність певному стандарту, іншої якості поки що не придумали. тому п.2 - ціна відображає, наскільки завод дотримується норм законодавства, побажань чиновників, вчасно платить податки тощо ))))

[kondybas]

Повірте, при бажанні можна зробить товар, відповідний до усіх норм, стандартів та законів, від якого вас виверне. (див. "сир Ромадур")

Як на мене, то єдиний показник якості товару чи послуги - це відношення споживачів. Якщо споживач отримує очікуване за свої гроші, і повертається знову - значить співвідношення ціна/якість хороше, або вище хорошого.

[chy_me_ra]

>Повірте, при бажанні можна зробить товар, відповідний до усіх норм, стандартів та законів, від якого вас виверне.
що всього лише значить, що якість не відповідає ВАШИМ стандартам )))

[kondybas]

А іншої якості не буває :)

Якість товару (та його ціну) визначає не виробник, і не держава, а виключно споживач - ви чи я - з нашими вимогами.

Мій улюблений анекдот на цю тему:
Йде чувак по базару, бачить інший чувак курку продає.
-- Скільки хочете за курку?
-- Шістнадцять тисяч вісімсот сорок три долари!
-- Ти шо, здурів?
-- Розумієш, дуже гроші потрібні...

Ціна, всупереч уявленням держплану чи окремого виробника чи продавця, визначаєтья не тим, скільки в товар вкладено ресурсів, праці, чи наскільки велика потреба продавця у грошах. Кожен товар коштує стільки, скільки за нього платять споживачі. Якщо споживачі не платять $16843 за курку, значить вона стільки не коштує. Один раз, звичайно, можна обманути споживача, навіявши йому сильно завищені очікування щодо товару. Можна дурить споживача довго, завищуючи його очікування помірно - цим займається маркетинг. Але у випадку здорової конкуренції і це довго не протягнеться. Рано чи пізно ціна встановиться така, яку споживачі готові платити за цей конкретний рівень якості. І байдуже, як будуть розпинатися рекламісти. І байдуже, яку собівартість закладе виробник. Зробить знижку і продасть у мінус, аби зафіксувати збитки.

[chy_me_ra]

я вчилася в пост-радянській школі, у нас було переконання, що оцінка має відповідати п.1, і всі учні дуже обурювалися, коли вчителя застосовували інші критерії (крім тих, кому таким чином поставили кращу оцінку!)
проблемою цього пункту є - а як довести, що дійсно краще? "контрольні" роботи? так купа учнів на них показують гірші результати виключно по причині нервувань... ну і гарно виконані контрольні роботи гарантовано показують тільки здатність учня виконувати контрольні роботи...

[kondybas]

Ну так і шкільний курс фізики, хімії чи математики більшість змушена згадувати тільки у форсмажорних стресових випадках. Але більшість не в змозі навіть здачу порахувать біля каси, цлком довіряючись касиру.

[malyj_gorgan]

Нічо, ще рік-два засилля ШІ, і люди розучаться не лише рахувати і розуміти природничі науки, а і писати і розуміти

[kondybas]

https://www.e-reading.life/bookreader.php/1006699/ayzek-azimov-fah.html

[malyj_gorgan]

В дитинстві ця повість мені дуже сподобалася, здавалася глибшою, ніж вона є насправді.
Нє, штука глибока, думка цікава, але в систематизацію всього навчального я не вірю. Все буде гірше і тупіше

[yucca]

1 с элементами 2 и 3.
Во-первых, чистый 1 -это, собственно, идеальный вариант советской системы, экзамен в конце курса. По собственному опыту, большинство впихивает в голову знания за три дня перед экзаменом, и так же быстро они оттуда вылетают. Для лучшего усвоения нужно повторение и регулярные проверки в течение курса.
Во-вторых, людей, которые очень стараются, надо поощрять, потому что это приведет к лучшим результатам для них в будущем. При условии, конечно, что это старание к чему-то приводит, а если это из серии "я провел тыщу часов за домашкой и все равно ничего не понял", надо намекнуть, что неплохо бы поменять стратегию или поменять класс на более легкий.

[malyj_gorgan]

> .. чистый 1 -это, собственно, идеальный вариант советской системы, экзамен в конце курса.
Як на мене, екзамен в кінці курса настільки неточно відображає реальні знання, що це точно не чистий 1.
Я сам вважаю, що комбінація 1-4, в такому порядку пріорітетності.
1 важливіше ніж 2 означає можливість підняти оцінку за рахунок теста/екзамена.

[mprotsenko]

Класне питання!

Я можу відповісти як раз як учень, реальний учень, в мене є декілька історій про неоднозначність і корисність (або відсутність користі від) оцінок. Але, сорі, в відриві від собсна системи - їх не вийде розглядати.



Звісно, як учень з певними амбіціями я хотів би отримувати оцінки по принципу 1 - але я не знаю, як цю оцінку поставити в умовах реальної школи. Стандартні тести - тупий дроч. Думка вчителя - занадто суб'єктивна. І з віком приходить розуміння - що чесна оцінка по принципу 1 не завжди корисна для конкретного студента в конкретній ситуації (навіть якщо мова про кінцеву оцінку! а проміжні теж важливі!). Тобто тут різниця між тим, що я хочу - і тим що мені насправді треба!


Собсна історії - сорі, тут я трохи мухлюю, бо тут не тільки про кінцеві оцінки, а і про проміжні, але, сподіваюсь, ідею вдасться показати...



1. Економічна географія.

Це був предмет, який я на прутні крутив, бо я був олімпіадником, вступ в мене був гарантований і тройбан по лівому непрофільному предмету мене не парив від слова зовсім. Я тупив на уроках, писав контрольні "на від'їбись", отримував свій тройбан і був щасливий. Але якось зачепився язиками з вчителем, закусився і спробував написати ту контрольну серйозно. Якщо чесно - написав я її на той самий тройбан, але четвірка, яку я отримав - мене підштовхнула: "блін, якщо вкладатися, то це може бути цікаво, і оцінки краще будуть". І вийшло норм у підсумку, свою четвірку я отримав. Чесну четвірку - не за зусилля, а за реальне знання.

2. Історія.

На уроках я відкрито їбланив, читаючи книжки (у тому рахунку історичні :) ) - але перед контрольними я швиденько вбивав в голову дати (хто там коли в якому році кого переміг на річці Калка), і здавав ці контрольні (які б тут звалися тестами) на чисті п'ятірки. При тому весь матеріал я успішно забував на наступний день.

(Скіл "зрозумити логіку, зазубрити і здати тест" - він корисний, він багато мені разів допомагав здавати тести, але це ж не про вивчення предмету. Все що я знаю про історію - це не зі школи.)

3. Математика

В останньому, 11 класі мені вчителька ліпить тройбан за дрібну помилку в одній з задач. В принципі - така помилка тягне на 5-/4+, але тройбан! В мене червоне перед очима, я йду лаятися, і вона мене в лоба каже: "ти олімпіадник, до тебе вимоги вищі, і взагалі - тобі можна і окремі задачі давати, з зірочкою!"

Я на психах: "а давайте, я вам покажу!" Ну, собсна, показав - вже в дорослому віці я зрозумів цю маніпуляцію. :)



Резюме: нема єдиного правильного підходу. Навіть в одного учня справедлива (висока!) оцінка знань (варіант 2) може привести до того, що дитина предмет знати не буде, а несправедлива оцінка ("за прогрес/зусилля", завищена або занижена - варіант 3) - навпаки. І навіть чесна оцінка по типу 1 (якщо її поставить маг-телепат-кларвоянт) - може привести до демотивації (або навпаки, до нездорової мотивації). І це буде залежати не тільки від оцінки, а від того, як вона впливає на студента в конкретній системі... (Олімпіадник в пост-радянській Україні має інші проблеми з оцінками, ніж задрот в Bay Area, якому треба GPA 4.2 набрати, і обидва вони мають інші проблеми, ніж сучасний український студент, який готується до ЗНО, зі всіма його плюсами і мінусами...)

[malyj_gorgan]

Хороші історії, дякую. Мене у свій час надто сувора трійка за контрольну з фізики теж колись підштовхнула з рівня олімпіадника районних олімпіад до олімпіадника олімпіад всеукраїнських. Тим не менше, відповіді на питання, як бути вчителю, я так і не бачу. Ти прекрасно проілюстрував, що кожен підхід може бути корисним для досягнення локальних педагогічних цілей. Все вірно, але мало. Не знаю, які бонуси отримував олімпіадник в пострадянській Україні, в радянські часи, скажімо, мати медаль все-одно дуже допомагало. О, придумав: як би олімпіадник з математики відреагував на те, що у нього з математики четвірка, бо він пропустив кілька контрольних, поки готувався до олімпіади, в результаті, не проходить без конкурсу на спеціальність Х, а проходити за конкурсом -- це треба ще і твір добре написати, а (допустімо) твори писати він не любить і не дуже вміє, виходить лоторея на вступ, з шансами такими ж, як у васі пупченка, який формулу розвʼязку квадратного рівняння ледве памʼятає?

P.S.
> хто там коли в якому році кого переміг на річці Калка
Як вчитель історії, хай і несправжній, я дивлюся на такі фрази з засудженням :))
Хоча, як вчитель же історії, я вважаю, що достатньо знати хто, кого і з точністю до кількадесят (а для давніших подій -- і сто-двісті) років коли.

[mprotsenko]

Як вчитель історії, хай і несправжній, я дивлюся на такі фрази з засудженням

І тим не менш - це те, що треба було здавати (навіть зараз), і як наслідок - оцінки і знання реальної історії дуже слабо корелюють. :(


Тим не менше, відповіді на питання, як бути вчителю, я так і не бачу

1) Я відповідав як учень - в тебе такий варіант був.

2) Так в том-то і справа, що нема цій відповіді. Стандартного учня не буває, для кожної людини потрібен свій підхід, а рішення типу "мені пофіг, що там далі з дітьми буде - я оцінки ставлю так, а там хоч трава не рости" - воно має сумнівну і етичність, і що найголовніше - не менш сумнівну педагогічну ефективність. (Це я як учень кажу, якщо є дослідження, які спростовують цю думку - давай.)



Не знаю, які бонуси отримував олімпіадник в пострадянській Україні, в радянські часи, скажімо, мати медаль все-одно дуже допомагало.

Вступ без конкурсу по квоті, незалежно від оцінок. (не пам'ятаю, чи всіх вузів це торкалося - але це точно працювало з вузами і спеціальностями, в які я цілився.)

Медалісти шли окремо, тому я після декількох вдалих виступів на медаль забив і був готовий до пари трояків (собсна, по українській мові і литературі в мене і були трояки з натяжкою). Якщо чесно, я навіть не пам'ятаю, що там в мене по математиці та фізиці було - там я вище області ніколи не підіймався, я заморачувався на інформатиці.

[malyj_gorgan]

> в тебе такий варіант був.
Був "на крайняк" -- для того, щоби завʼязати розмову. За ту відповідь я тобі вже подякував, хочу більше ;)))
Саме тому, що як конкретний учень ти для якихось предметів менш репрезентативний, ніж для інших.

> Вступ без конкурсу по квоті, незалежно від оцінок
Кльово було! У нас, починаючи з перемоги в обласній олімпіаді, єдиний бонус був -- можливість здавати профілюючий екзамен і проходити співбесіду не в кінці липня, чи коли там стандартні вступні у всіх були, а в кінці червня, з тим, щоби, якщо не вийде, ти міг в стандартний час спробувати ще раз, або в інший вуз, або на іншу спеціальність. Такий самий бонус тобі давала перемога в конкурсі задачника "Кванта" або проходження "малого університету" -- річного набору лекцій (з якимись контрольними і т. п.), які пропонували майже всі університети. При цьому, обʼєднання всіх трьох категорій бонус ніяк не піднімало.

Але за результатами лише одного екзамену і співбесіди приймали лише, якщо ти закінчив школу з медаллю і профільний екзамен здав на пʼять, всі інші варіанти вимагали здавати ще і додаткові вступні екзамени. Тому медаль -- це було потрібно і вигідно.