malyj_gorgan | Старий анекдот

Закривав старі вікна в Сублаймі, знайшов набраний пару тижнів тому, але чогось не запощений допис. Най буде.

В якості епіграфа -- один з моїх улюблених анекдотів, скоро тридцять років, як я його вперше почув.
Оперa, Чайковскьий, "Євґеній Онєґін", самий початок. Посеред партеру деренчливий голос (Г) з деяким акцентом:
Г: Скажите, а Онeгин -- eврeй?
Iнтенсивний обурений шепіт (Ш) у відповіть:
Ш: Тс! Вы что! Нет! Тихо, начинется!
Через хвилину :
Г: Скажите, а Татьяна -- еврейка?
Ш: Тссс!!! Нет, конечно! Тише!
Ще через хвилину :
Г: Скажите, а Ленский -- еврей?
Ш: Ну тише же, ради бога! Да, да, еврей! Все, молчите!
Г: О! Его убьют!

Епіграф ілюструє поведінку російськомовних трамполюбів (чи російськолюбних трампомовів? same sh*t) в онлайн-розмовах:
Вони: (Захищає АЙС и Джонатана Роса, арешти на вулицях, тюрми в сальвадорах і т. п.)
Ми: (в серцях) Блін, зла нема тебе слухати, от би тебе так без суду прибили
Вони: Ага! Ви, ліваки, нас вбити хочете! Правильно ми Трампа вибрали, правильно він всьо робить, з вами інакше не можна!

Disclaimer: ніяких паралелей між персонажами анекдоту і москалями-імперцями, навпаки, ситуації у них строго протилежні.

Українці аналогічний досвід з москалями-імперцями відчули давно. Частково воно описано ще Горьким Луком, про органчик і "включити дурака", але я бачу це ширше, як давню тему провокація-реакція. На жаль, воно присутнє давно і з усіх боків, не лише у траморусів, тому просто хочу нагадати собі і світові вголос: провокація -- погана річ. Часом необхідна, але лише тоді, коли необхідна.