Вихідні в районі Затоки
Feb. 22nd, 2026 10:22 pm![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
malyj_gorganСьогодні в СФ був мітинг підтримки України з нагоди грядущої четверої річниці початку повномасштабної війни. Я до сцени не пхався -- якось православний піп так довго проповідував, що я втратив натхтнення, хоча і збирався сказати всього кілька фраз.
Ось такі фрази: Дванадцять років війни, чотири роки -- війни повномасштабної. Роки болю і горя. Все, що ми можемо одне одному сказати, уже давно сказано, хочу лише закликати вас і себе: продовжуємо працювати і залишаймося українцями. А для цього треба, щоби і наші діти залишалися українцями -- інакше вони, а за ними і ми рано чи пізно забудемо, як там все погано, і як сильно ми завдячуємо тим, хто там воює і просто живе. Тому треба не забувати вчити себе і свої родини і далі допомагати ЗСУ і Україні. А ще -- памʼятати про Україну щоразу, коли ми робимо якийсь серйозний вибір тут, у Штатах. Особливо -- коли ми вибираємо своїх політиків -- бо ви всі дуже добре бачите, які політичні сили зараз працюють проти України, за росію і проросійські сили в Європі -- ті ж самі сьогоднішні уряди Угорщини чи Словаччини.
Натомість поділюся з вами коментом, який я залишив у приватному дописі знайомої. Темою допису було те, що в її блог припхалося щось, що зайшло с козирів: "Ізвінітє, нє панімаю я па вашему".
Оце "ізвінітє" мене трохи спантеличило, але не сильно. Картинка знайома, вписується в моє розуміння світу, сформоване ще в шкільні роки, коли на прохання "дайте, будь-ласка, сьогоднішню [газету] 'Молодь України'", працівниця кіоску СоюзДрук в рідних Чернівцях мені заявила "гаварітє на чєлавєческам язикє" (теж ото на ви звернулася)
Так от, комент у відповідь на чиєсь питання "а навіщо то було" я написав такий:
Ось такі фрази: Дванадцять років війни, чотири роки -- війни повномасштабної. Роки болю і горя. Все, що ми можемо одне одному сказати, уже давно сказано, хочу лише закликати вас і себе: продовжуємо працювати і залишаймося українцями. А для цього треба, щоби і наші діти залишалися українцями -- інакше вони, а за ними і ми рано чи пізно забудемо, як там все погано, і як сильно ми завдячуємо тим, хто там воює і просто живе. Тому треба не забувати вчити себе і свої родини і далі допомагати ЗСУ і Україні. А ще -- памʼятати про Україну щоразу, коли ми робимо якийсь серйозний вибір тут, у Штатах. Особливо -- коли ми вибираємо своїх політиків -- бо ви всі дуже добре бачите, які політичні сили зараз працюють проти України, за росію і проросійські сили в Європі -- ті ж самі сьогоднішні уряди Угорщини чи Словаччини.
Натомість поділюся з вами коментом, який я залишив у приватному дописі знайомої. Темою допису було те, що в її блог припхалося щось, що зайшло с козирів: "Ізвінітє, нє панімаю я па вашему".
Оце "ізвінітє" мене трохи спантеличило, але не сильно. Картинка знайома, вписується в моє розуміння світу, сформоване ще в шкільні роки, коли на прохання "дайте, будь-ласка, сьогоднішню [газету] 'Молодь України'", працівниця кіоску СоюзДрук в рідних Чернівцях мені заявила "гаварітє на чєлавєческам язикє" (теж ото на ви звернулася)
Так от, комент у відповідь на чиєсь питання "а навіщо то було" я написав такий:
Бозя мудра. (Ну, або природа, чи хто там то всьо понастворював) То всьо спеціально зроблено!
От уявіть собі... ну, не знаю, наприклад, гівно. Бозя зробила так, що гівно смердить, причому, смердить на відстані. Це зроблено для того, щоби ми не брали то гівно руками, не ставали в нього ногами, не заносили собі в хату, не запрошували за стіл і не називали його братським народом. А натомість здалеку відчули сморід і близько не підходили. А як не виходить тримати відстань -- або закопали, або на ріллю порозкидали як добриво. На жаль, у нашого народу довший час був серйозно закладений ніс, але дуже хочеться вірити, що хоч зараз, нарешті, відшмаркалися....
От уявіть собі... ну, не знаю, наприклад, гівно. Бозя зробила так, що гівно смердить, причому, смердить на відстані. Це зроблено для того, щоби ми не брали то гівно руками, не ставали в нього ногами, не заносили собі в хату, не запрошували за стіл і не називали його братським народом. А натомість здалеку відчули сморід і близько не підходили. А як не виходить тримати відстань -- або закопали, або на ріллю порозкидали як добриво. На жаль, у нашого народу довший час був серйозно закладений ніс, але дуже хочеться вірити, що хоч зараз, нарешті, відшмаркалися....
no subject
Date: 2026-02-23 09:11 am (UTC)-- Як?
-- Гівно. Бо гівно - то завжди гівно.
no subject
Date: 2026-02-23 02:29 pm (UTC)no subject
Date: 2026-02-23 02:01 pm (UTC)В Києві в сфері обслуговування вже переважає українська, але ще залишається російськомовним в побуті
З хорошого - цей сором потроху зникає.
no subject
Date: 2026-02-23 05:31 pm (UTC)