Малий Ґорґан

Для багатьох, особливо в Старому Світі, в прізвищі, коли воно вже сформувалося, було щось магічне, якась неперервність поколінь, якийсь порядок, щось, що повинно було залишатися стабільним, що б там не було. (Ліричний відступ 1. Цікаво, що в Новому Світі люди досить часто міняли прізвища, особливо при еміграції або скоро по тому, видав, це одна з притаманних антонімічному до цього порядка внутрішньому хаосу рис, та ж сама, що "до основанья, а затєм". Правда, моє зовнішнє враження від вільних подорожей вікіпедією таке, що навіть тут ті з родин, хто реально чогось досягає, схильні нічого не міняти, а тягнути свою династичну лінію ще з заокенаських часів, будь то політики, вчені, чи бізнесмени. Міняти прізвища більше схильні порноактори і поп-музиканти.) Тому у нас досі не відмерли прізвища Козел, Дурак, Блядик, Кацап. (Ліричний відступ 2. Впевнений, що якби не важкий спадок радянської цензури, були би у нас і прізвища, конгруентні будь якому лайливому слову, яке ви знаєте. Але прізвища -- це не лише те, що кажуть, а і те, що записують, тому нема. Якщо зайти на ridni.org і пошукати там прізвище "хуй", то система пропонує ... правильно здогадалися: "Путін, 63 носії".)

Досить ліричних відступів, власне історія. Зі слів далекого непрямого предка (пра-пра-бабусин брат), Михайла Білика. Супер цікавий і непересічний чоловік, я про нього колись згадував, він перше, ніж стати доцентом класичної філології у Льовові, довго викладав латину в Стрию, де через його руки пройшла значна частина майбутнього активу ОУН, з братами Бандерами включно. Так от, він розповідав, що поступив до гімназії хлопчина з якогось сусіднього села на прізвище "Срач". Пан Білик при нагоді викликав до себе тата цього хлопця і почав йому казати, що, мовляв, я все розумію, у вашому селі вас знають і певно що називают якось інакше, але хлопець вивчиться і заледве чи вернеться до села. Поїде десь у світи, буде жити в місті, і як йому буде, що всі будуть на нього казати, що він "срач".
Тато хлопця то вислухав і так розгнівався, що йому там мало зле сі не зробило: "Та як ви могли таке сказати? Не буде сего! Я є Срач, тато мій був Срач, дідо Срач, і всі ми віддавна все були срачі! І син мій теж має бути Срач!" Так і не змінили прізвище.

Отака історія. Майже ні до чого. (Тихо, вбік: сьогодні ввечері таки треба трохи прибрати....)

Кілька новин про всяке внутрішньоамериканське, яке стосується Каліфорнії, особливо регіону Затоки Святого Франциска.

Освіта:
Перекликаєься з тим, що я писав минулого тижня і особливо минулого року. Якщо коротко, то це про те, як в погоні за ефемерною "equity", ідеологи роблять гірше всім, особливо тим, кому вони, наче б то, хочуть допомогти. Оце минулого місяця була стаття про судовий процес з приводу того, як дітей вчать математики в Пало Альто, там про це згадується по дотичній, а оце свіжак -- з Сан Франциско, там прямо в лоб про проблеми. (Це, на хвилинку, одні з епіцентрів науково-технологічної крутизни в регіоні і світі. Про Берклі статей я не бачив, але з особистого, знаю, що там не дуже краще. Кажуть, десь на півдні Долини є пара хороших дістріктів, ще ото Олбані, е більше половини жителів зв'язані з Університетом, та й усе. Ще де-не-де просто нормальні школи, без прогресивних заскоків, а решта -- або болото, або жахливе болото, бо там ще й бідно і погано. Але досить географії.) Суть змін: спрощення шкільних програм, в даному випадку, з математики, але в інших предметах те ж саме. Основний мотив: раси нерівномірно репрезентовані в складніших курсах, це системна дискримінація і несправедливість! давайте хай всі однаково нічого не знають добре вивчать "базу", а далі самі. Зате рівність. Виходить, справді, погіршення загального рівня, при цьому расовим меншинам (насправді, не меншинам, а "не білим і не азіатам") воно в результаті шкодить більше, бо у них менше можливостей і мотивацій вчити дітей просунутішій математиці, а ідеї, що якщо вчити дітей лише базові курси, то вони будуть їх знати краще, не витримує перевірки. Ось тут ілюстрація нульового рівня знань з Балтімора, боюся, у нас в Річмондах і Хейвордах не краще, вони просто тестують менше. Ще раз повторю останній момент, бо далеко не лише ліві борці за рівність виступають з ідеями "майже нікому та алгебра чи тригонометрія в школі не знадобиться, тому нафіг її з програми, так вони зможуть глибше і досконаліше вивчити прості і потрібні речі". Я таких виступів досить чув і справа, і з центру. Шкідливі, погані ідеї! Про "all the children are above average" –– це жарт Ґаррісона Кейлора, насправді так не бути не може, повірте мені на слово. Якщо вчити всіх дітей лише простої арифметики, бо хтось не розуміє дробів і ступенів, то в результаті кількість дітей, які вивчать арифметику, не зросте, зате навіть ті, хто міг би знати дроби і квадратні рівняння, їх не знатиме.

Злочинність:
У нас тут злочинність кругом: стрільба, крадіжки, пограбування, хуліганство. Правіші ЗМІ кажуть, що вже апокаліпсис, лівіші, що "неправда, головне, аби всіх садили однаково рідко", і "какави ваші доказательства", мовляв, статистика не така вже і погана. Я давно дотримуюся думки, що хай у перших і упереджена адженда, але спроби других робити вигляд, що все ок, лише їм шкодять. Останні новини, ніби, підтверджують: ( Якось задовгий допис виходить, заберу під кат )
Отаке

Графство Аламеда штат Каліфорнія

(уже згадував qкось) Кілька років тому, вчителька молодших класів Міс Кхаре:
Пару днів перед Хеллоуіном: довга розмова з класом, щоби ніяких, чуєте, ніяких етнічних костюмів або таких, які можуть бути сприйнятими, як етнічні. Бо cultural appropriation -- це зло, айайай, погано, фу. Для посилення відчуття вини, міс Кхаре (приїхала з Індії в п'ятиричному віці) розповідає, як їй було боляче, неприємно і дискримінативно, коли сусідка попросила її допомогти вдягти сарі на костюмовану вечірку.
Хеллоуін: міс Кхарі носить берет, камізельку, торбинку з баґетом і всякі інші аксесуари костюму "француженки"

Минулий рік, вчитель історії Мр. Ґувея:
Кожен день, від кожного вчителя, всі роки: Рабство -- це погано і жахливо, ганьба нам американцям і всім білим, що було рабство, нема нам прощення на віки вічні.
Час вивчення історії Європи: Учень: "Монголи зруйнували краї моїх предків і масово вбивали людей." Учитель: "Не можна так казати, це може образити азіатів серед нас." Учень: "Татари захоплювали наших в рабство." Вчитель: "Не можна так казати, це не таке рабство, це може образити тих, хто постраждав від рабства в США."
Вивчення історії Африки: Учитель: "Західна Африка була така багата і успішна країна, ви лише подивіться, яка вона була сильна і прекрасна, шкода, що ми раніше так мало вчили про неї." Учень: "Там було рабство, так?" Вчитель: "Ми не будемо про це говорити, яка різниця, дивіться, зате, які вони були сильні і великі."

Цей семестр, вчителька природничих наук Міс Соліс:
Пару тижнів тому: ніза що, чуєте, ніколи і нізащо не починайте робити компліментів мексіканцям і іншим латинексам, що у них гарна англійська. Це нас так жахливо ображає (мс Соліс народилася тут в родині мексіканців), це такий расизм, це ж імплікація, що ми недолюди і не можемо нічого знати самі.
Вчора: Маріє, а як давно ти приїхала з України? Твоя англійська така чудова!

Ну і багато такого подібного, від наїзду "а ти чого у вишиванці, ти ж біла, це cultural appropriation" до "ні, не можна танцювати ваші танці (гопак), це може бути комусь неприємно... але при цьому участь в хіпхоп програмі -- обов'язковий компонент уроку фізкультури". Про обміни типу "Чорнобиль це не росія. - Ой, Маріє, ми в школі не піднімаємо політичних питань, тому буде так, як я сказала" вже мовчу.

Таке... Джордж Оруелл все дуже правильно сказав: всі рівні, але деякі рівніші.

Edited: я в пам'яті сплутав двох вчителів двох часів. Противна баба з першого прикладу - міс Кхаре. Містер Кхан був в інших умовах і був абсолютно класний. Перепрошую :)

Цікава до інтерпретації новина: в Помаранчевому Графстві вирішили заборонити вчити дітей в школі CRT, а місцевий універ, який посилав у школу студентів, аби ті допомагали вчити дітей, сказав, що, якщо ви такі погані, то ми не будемо посилати студенті.
CRT = "Critical race theory", підхід до вивчення історії і соціології, який яка полягає в тому, щоби інтерпретувати всі події в історії в першу чергу з точки зору расової дискримінації і/або боротьби. CRT зараз -- популярна страшилка серед правих, тоді як зліва на правих наїжджають через квантовою суперпозицією двох ідей, обидві відображені в статті. Власне цей пост -- мій коментар про те, як можна не бачити шизофренічність співіснування цих двох ідей в одному дискурсі:
Отже, ідея раз: нічого такого в CRT нема, це всього лиш всього лиш вивчення того, що от расизм, і що він поганий; її можна і навіть треба вчити, а якщо хто не хоче, то лише тому що сам расист. Ідея два: насправді, ніякої CRT в школі не вчать, ось, подивіться в програму, праві вас дурять, малюють з нас опудало.
Перше -- пряма брехня, це не "всього лиш" вивчення расизму, а саме дуже конкретне, часто з наперед заданою точкою зору. Друге -- скорше лукавство, бо хоча можна повірити що серед назви курсів чи заголовків тем CRT і не попадається, але викладати його таки, скорше за все, викладають, причому, не як "одну з теорій", а як саме концептуальний підхід. Ну, все як в статті: одночасно CRT нема, але вона всього лиш про расизм, але ми то не викладаємо, але якщо заборонити то викладати, то студентів ми вам не дамо. (Заодно ілюструє активізм начебто аполітичних вузів, аж згадав анекдот про розмову православного ієрарха з секретарем обкому.) Найгірше в цьому всьому, імхо, виглядає саме універ: він вікдрито визнав, що розвиток студентів чи навчання дітей для них менш важливі, ніж викладання саме отакої неоднозначної і loaded штуки.

Мій коментар з боку фактології: пам'ятайте, що це Гамерика, тому огульно сказати "викладають" або "не викладають" не можна майже ніколи, а хто вам таке огульно каже -- найчастіше, відповідно, або бреше, або не в курсі. Школи локальні, купа рішень приймається на рівні дістрікту, вважайте, на рівні невеликого міста. Так от, я зблизька бачив викладання в двох шкільних дістріктах сан францисканщини. Ні там, ні там слова "CRT" вголос не оголошували, наскільки я знаю. Але і там, і там дуже чітко видно, як підбір і подачу матеріалу здійснюють в рамках того, що описує словами "critical race theory", ну, принаймні, вікіпедія. Що не аж так страшно, діти, принаймні, деякі, бачать, що їм пробують пропхати чисту ідеологію, і часто реагують, як радянські школярі на політінформацію від парторга школи... Тобто, не жах-жах-жах, але один раз "жах", може, і так.

Отака фігня: одні про це прибріхують і викручуються, що все ок, другі на цьому фоні роздмухують з свині (не мухи, на жаль) слона. Перші кажуть, що ось бачите, вони роздмухують. Другі кажуть, що, ось бачите, вони брешуть. Печаль.

Disclaimer 1: текст нижче в першу чергу про Сан-Францисканщину + Долину, ну і, трохи, ширшу Північну Каліфорнію.
Disclaimer 2: 100% наведених прикладів -- щира правда

Серед еміґрантів усіх кольорів і розмірів лише лінивий не обзиває остатніми словами американську систему шкільної освіти. Я теж, не раз. :) Спочатку я її лаяв з позицій людини, яка вчиться/вчить в університеті, і, відповідно, спостерігає результати роботи цеї самої системи освіти. Потім просто жив і працював, порівнюючи себе і інших неамериканців до того, що бачу тут. Все виглядало погано, але виходило нагадувати собі, що, може, я перебільшую, бо неамериканці в цьому порівнянні були, як не оцінюй, нерівномірною вибіркою представників своїх країн, вибраних за принципом "ті, хто захотіли і змогли приїхати". Аргумент логічних, як на це робити поправку, було неясно. Правда, ось уже не перший рік до інших точок зору додалася та, що в мене в тутешніх і власні школах діти вчаться. Ну, я вже писав. Мені, правда, знов казали (не пам'ятаю, чи онлайн, чи ірл), що чого я рівняю, що мої діти виросли в такій правильній родині, прахвєсорській, вважайте, словом, що я багато хочу. Словом, що це ок, що тутешні школи більше переймаються прогресивністю назв, самоідентифікацією ґендерів, social justice engineering'ом і т. п., а не математикою, науками і всім іншим. Оукей, дякую, звичайно, за високу думку про мою здатність проектувати свої погляди на знання дітям, будемо вважати, що так.

Але оце вже кілька місяців, як у нас є шанс спостерігати за явищем, де ефект упередженості вибірки від того, що ти програміст на H1B чи аспірант-теорфізик, уже не спостерігається. Якщо він і є, то він настільки менший, що мало би бути видно різницю. Це приїжджі сюди біженці: U4U, ті, хто ще через Мексику, випадкові люди на візиторських візах. Формальної статистики з гарненькими графіками ніхто, звичайно, не назбирає, та і невідомо, чи її вийшло би зібрати, якби хотів -- тут люблять ховати незручні дані -- але ряд спостережень виходить досить цікавий. Так вийшло, що я говорив з кількома дуже різними джерелами, зібрав спостереження, переважно від людей, які не мали шансу набути якихось попередніх упереджень про американську шкільну систему і тутешні міждемографічні динаміки:
* Програма з математики слабша, ніж в Україні десь на рік, програма з природничих наук -- роки на два. При цьому вони свою слабу програму знають ні разу не краще. Перекладаю: предмети діти і тут, і там знають так собі, то слабенько, то дуже слабенько, але в рамках того ж самого рівня американські діти знають помітно менше ніж українські (це при тому, що до української програми і системи у мене претензій неміряно).
* Програми з усяких історій і суспільних наук теж слабші і дуже ідеологічно нагружені. Плюралізму і свободи/вміння думати на практиці нема. Інакомисліє карається, правда, лише оцінками, з школи за "нєвосторженний образ мислєй" поки не женуть, батьків у райком не викликають. І то добре, звичайно, але, блін
* Програми з фізкультур і мистецтв неформальні, нічого особливого не вчать, хоча, здавалося б, фізкультура щодня замість два рази на тиждень, а фізкультурність учнів набагато гірша.
* Ідеологічна обробка не лише в класах, а і поза класами, хоч і така, як тут кажуть passive-aggressive. Основний месидж: білі люди винні у всьому поганому, небілі люди нічого поганого не могли робити в принципі. (Приклад: дитина обзиває другу, з агресією і зневагою в голосі: you sound so white! Вчитель чує, ніц не каже. На пропозицію відповісти "thank you" дитина каже, що в таких випадках вчитель гарантовано зробить публічне зауваження, щось на кшталт "you should not be too sassy") Мати якусь свою "ідентичність" білі можуть мати лише ґендерну (зате таких багато).

Словом, таке. Нагадую, це все сприйняття Воно, звичайно, повністю забезпечитися від confirmation bias'у не вийде, але, ніби все те ж саме, що я собі думав і раніше. Я чого про це згадав, ось тут вийшли чергові циферки про те, як діти стали ще помітно гірше знати математику, де підкреслюють, що це не тільки результат пандемії, що це тренд більший і сильніший. Це все при тому, що тут програма за програмою пробують спростити і розжувати речі з метою "будемо вчити менше, зате вони хоч це зрозуміють" (принаймні, так воно сприймається), ну і, відповідно, вчать дітей лише аби діти змогли ті тести пройти. А діти тести не проходять, хоч ти їм кіл на голові теши (хоч саме це вони, afaik, не пробували).
Не пам'ятаю, що було в клінтонські часи, але і бушівська "жодну дитину позаду не залишимо", і обамівська "кожна дитина досягне успіху", так виглядає, нічого в тутешній плачевній шкільній освіті не покращували, а виглядає на те, що і погіршували. Трамп нового не запускав, просто гроші забирав, що, як колись писали два журналісти на московії, повітря теж не озонувало. Не знаю, до речі, що хоче робити Байден, крім того, щоби пробачити недовченим в школі людям гроші, які вони витратили на погану післяшкільну освіту.

Здається, дивлячись на це все, давно пора вибрати протилежний підхід. Якщо вже, як ви не називаєте свої програми, є і будуть діти, які залишаються позаду, і ні кількість дітей, які за цими програмами досягає успіху, не збільшується, ні саме поняття успіху не зростає, то може, щось ви робите не так? Може, хоча би спробуємо завести складнішу програму? Хай воно не допоможе тим дітям, які що так, що так відстануть і не досягнуть, але, блін, зате допоможе комусь іншому підстрибнути трохи вище. Щоби шанс навчитися чогось хорошого і корисного був не лише у дітей, батьки яких можуть собі дозволити жити в "хороших" (читай, набагато дорожчих, ніж сусідні) скул-дістріктах або слати дітей в приватні школи за десятки тисяч на рік.
Тут, як зі свободою і безпекою: пробуючи замінити land of opportunity на land of MVP (minimum viable product), легко втратити opportunity, так і не здобувши viability.

Хоча, в Штатах школа ніколи особливо хорошою не була, більшість дітей тут вивчалися не тому що, а всупереч, але тоді хоч в коледжах дрючили, а зараз там багато де та ж сама школа, ну і маємо те, що маємо.

Рік так почався, що писати (та і читати) абстрактні роздуми в теґи типу americana-politicana якось нема ні часу, ні потреби: з такими новинами з України повністю затьмарюють всякі можливі роздуми на теми перетягувань мотузкок в американських і загальноцивілізаційних ідеологічних діалектичних суперечках. То тут, то там, хочеться зауважити про всяке різне, але не ведуся, тримаюся :)
Але оце мені Файєрфокс підкинуло посилання з НЙТ, такий собі публіцистичний огляд процесів, різними боками дотичних до міжстатевих відмінностей в політиці: https://www.nytimes.com/2022/01/12/opinion/gender-gap-politics.html. Надзвичайно цікаво, усім раджу. Там з оглядом недавньої наукової літератури іцікавими статистичними даними. Не хочу переказом забирати у вас задоволення прочитати усю статтю, опишу лише два моменти.
На перше там результати опитування "чим суспільству варто поступатися заради іншого в дихотомії 'права і свобода слова' vs. 'забезпечення дайверсіті та інклюзивності'". Серед чоловіків удвічі більше респондентів вибрало свбоду слова, а серед жінок дві треті вибрало інклюзивність з різноманітністю за рахунок свободи слова.
На друге там огляд причин таких різних політичних преференцій у жінок та чоловіків. Там найгрубша група причин чисто еволюційна, завоювання статусів і самок vs. збереження нащадків, вотетовсьо, словом, усі наші стереотипи гарненько підтверджуються. Основна думка, що жінки настільки ж competitive (люблять вигравати і не люблять програвати), як і чоловіки, просто набагато націленіші на уникненні фізичної агресії, тому замість прямих конфронтацій діють всякими різнии тоншими методами, які я би узагальнив терміном "інтриги". Такий підхід зберігається і в сферах спілкування, де фізичних конфронтацій не буває, лише емоційні, скажімо, в наукових диспутах і обговореннях. В результаті світ помало міняється в напряках, раніше нам недоступних. Автор великий молодець в тому, що не робить ніяких оцінок в плані добре/погано, правильно/неправильно, зрада/перемога, займаючись систематизацією самого явища і залишаючи похідні судження на совісті читача.

Оце ще почитав розсилки з Куори і придумав задачку: знайти дійсні розв'язки рівняння a^x = x.

Для виродженого випаку, коли a > 1, але розв'язок один, це просто, звідтам же ясно, де дійсних розв'язків нема. Для a = 1 все ясно. А от для інших випадків щось не придумується. Печалька.

В розмові в коментах висловив собі пару речей, які думав давно, а оце сформулював

Перше

Досить банальне, але корисно пам'ятати:
Якщо один з двох учасників суперчки дурень, то він не один.

Друге

Про те, наскільки світ навколо нас не детерміністичний, а імовірнісний, наперед перепрошую тих, кому це і так очевидно. Коли ви приймаєте якесь рішення на підставі спостережень за реальністю, то точно недетерміністичними, а імовірнісними будуть як мінімум чотири компоненти цього явища. Поясню на пальцях:
1. Достовірність (confidence level) того, що ви спостерігаєте правду (і правильно sample'нуту): упав камінець / пташка сернула?
2. Вірогідність (likelihood) (див. update внизу) тих чи інших інтерпретацій ваших спостережень: цей камінець -- метеорит / сусід кинув?
(в цьому місці детерміністичний компонент: моделювання вашої реакції. Детерміністичний, але рідко безпомилковий): кинути щось у відповідь?
3. Імовірність (probability) результатів наших дій: не докинув / вибив око?
4. Ризики кожного з таких результатів: хотьпоржом / посадять / застрелять?

Ніхто ніколи не думає правильно, діють навмання.
А хто пробує все продумати правильно, той давно завис, і його динозаври з'їли
А де оптимум, хрін його знає.

UPDATE 2024-го року: likelihood нині, виявляється -- "правдоподібність"

(навіяно новинами)
Заборона відвідувати якісь місця без масок...
Заборона забороняти відвідувати якісь місця без масок...
А слабо вийти на наступний виток рекурсії і заборонити забороняти забороняти ... і далі за текстом? (В принципі, якщо я не помиляюся, з абортами легальний аргумент десь так і монтується, але не впевнений.)

Це все ортогонально до того, як я ставлюся до тих чи інших політичних рішень, просто, абстрактна думка про порядки віддаленості речей, які ми бачимо, від оригіналу. З цього приводу згадав, як мені якось мама розповідала про віддаленість відіменних прізвищ від первинного носія.
Переважно, у всіх прізвища першого порядку, наприклад: Іван>Іваненко або Іван>Іваничук.
Часом бувають другого порядку: Іван>Іваничук>Іваничуків або Іван>Іваниха>Іванишин
А бувають ще третього порядку: Іван > Іваниха > Іванишин > Іванишинець
Мама казала, що професор Чучка (відомий український антропоніміст з Ужгорода) знайшов на Закарпатті пару прикладів наступного рівня. Я зараз не згадаю, не забути б запитати при нагоді.

The problem with what you see is what you get (WYSIWYG) systems is that, generally, what you see is all you get. Interactive systems are best for exploration, not presentation.
       Steven Skiena, "Data Science Design Manual"

Це сказано про інтерактивні системи візуалізації даних, але вірно для багато чого іншого. Звичайно, якась користь від інтерактивних систем візуалізації є, коли цими системами користуються ті, хто знає що, чому, і для чого він/вона бачить на графіку чи діаграмі. Але публіка, здається, недооцінює шкоду від таких систем. Як через втрату важливих інформаційних шматків, пояснень там, і т. д., так і через заохочення різних аспектів Даннінґ-Крюґерівського ефекту, як з боку презентаторів, так і з боку аудиторії. Перші, отримавши змогу генерувати картинки, думають, що вони все кльово роз'яснили і показали, навіть якщо і ні. А другі в умовах надміру картинок і можливості покрутити і збільшити/зменшити графік набувають хибної впевненості в тому, що вони вже усе знають і вміють. За прикладами посилаю вас послухати кожну першу маркетінґову презентацію. Або подивитися на падіння інформаційної цінності передачі знань в сучасних презентаціях відносно грамотної лекції коло дошки. Або падіння якості і зрозумілості наукових текстів, написаних в Ворді порівняно з тим, що люди робили в ЛаТеХу (а хто писав ще в ТеХу, перед тими я, взагалі, преклоняюся :))

Клись у scholar_vit'а було про падіння якості розуміння "спеціалістами" того, що вони мали б розуміти, яке сталося внаслідок переходу від нормальних лекцій до PowerPoint презентацій. По моєму, зараз тренд [падіння якості знань] зберігається, хоча би за рахунок того, що те, що показують в цих презентаціях, стає все менш і менш інформативним.

Словом, неможливо не бурчати, все погано, скоро гаплик всім і вся.