(no subject)

За ось скоро вже майже десять років, як я маю щось блоґоподібне, зробив, може, пару перепостів. Оце зараз зроблю ще один. Тому що воно того варте. Почитайте ось, про зловтіху по відношенню до греків і т. п.
Портніков "Люди і звірі"

Взагалі, зловтіха -- погана емоція. Я захоплююся тими, хто їй ніколи не піддається, але таких мало. Що є нормальним: як і всяке на почуття, на злорадство є свій час і місце. Відчувати його по відношенню до ворогів -- нормально і природньо. Коли в Лугандоні попочлєнци з зеленими чоловічками стріляють і ріжуть одне одного, або коли там в ерефії черговий винищувач з неба падає, то як тут не порадіти? Але радіти, що погано буде всім грекам лише тому, що мені не подобається внутрішня політика грецького уряду -- не діло. Як би скзав капітан Джез Гак: "Це вже погані манери!" (Угадайте, яку книжку моя донька зараз слухає вечорами :))