![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
медичні аналогії
Oct. 31st, 2020 12:24 amДавненько не писав нічого про Альцгаймера. А він чигає на всіх, це вам не ковід, маскою не врятуєшся. Це як з короною, але без можливості залізти в скафандр і заховатися в бункері, а якщо ти змушений бути на людях: можна лише пробувати понизити шанси, відтягуючи кінець.
Уже давніше було відомо, що шанси захворіти хворобою Альцгаймера або іншою деменцією нижчають, якщо здорово їсти, бути фізично активним, бути когнітивно (!) активним, випивати келішок вина раз на один-два дні, берегти голову від ударів, ну і, дрібничка, не мати пари неприємних генетичних мутацій. Це все не новина. Саме новин у мене нині дві. Дві додактові стратегії до того, як понизити шанси втратити розум на старості років:
1. Перманентно стишити музику, заохотити квартал перейти на електричні газонокосилки, пристрелити співучого папужку і гавкучого собаку, порізати шини на сусідських мотоциклах і Доджах з ослабленим глушником, пустити під відкіс потяг, вбрати навушники і т. д. -- словом, спробувати зменшити рівень навколишнього шуму. Навесні команда з низки університетів від Бостона до Дейвіса (PI з Анн Арбора, перший автор, Jenny Weuve, з BU) опублікувала в Alzheimer's and Dementia дослідження, де доказується, що проживання при вищому рівні фонового шуму повищує шанси захворіти як легким склерозом (mild cognitive impairment, часто буває ранньою стадією купи деменцій) або і хворобою Альзгаймера. Додаткових 10dB фонового шуму підвищують імовірності обох хвороб приблизно на третину. Це багато. (https://doi.org/10.1002/alz.12191)
2. Якщо ви живете в Огайо, треба пробувати тікати з гір в долину, а з села в місто. Хоча хтозна, може це гени... Так чи інакше, інша весняна публікація, на цей раз в Journal of Alzheimer's Disease, ніби, доказує, що в Огайо трохи вищі шанси на Альцгаймера в Апалачах, ніж на рівнині/понад озерами, а в самих Апалачах ще трохи більше хворих в селі, ніж в місті. Але там вся різниця жалюгідних 1-3%, тому сильно непереживайте, зате в Апалачах файно (https://doi.org/10.3233/jad-200491)
Отакі новини. Друге, то, звичайно, так, посміятися, а перше -- це серйозно. Хвороба Альзгаймера -- штука паскудна. Мало, що шоста за частотою причина смерті в США, не псячий хвіст, так ще і жахливо понижує якість життя хворого і всіх, хто навколо, плюс коштує суспільству страшні гроші. А лікування нема. Правда, оце недавно, кажуть, зуміли трохи щось з мишами зробити (https://doi.org/10.3233/jad-200413), але де миші, а де ми, та й не добилися вони там нічого особливо цікавого. Словом, підвищення шансів деменції на третину це багато. І тут у мене з'явилася цікава паралель з ковідом:
Якщо ви це читаєте, ви в курсі, що я вже півроку регулярно ратую за те, щоби всяке планування антикоронавірусних заходів типу карантинів обов'язково враховувало ту шкоду, яку завдають здоров'ю людей і карантини і локдауни. Приклад з Альцгаймером і шумом дає можливість подивитися на аналогічну (до ковіду) проблему з трохи меншою кількістю вимірів і невідомих.
( Аналогія )
Уже давніше було відомо, що шанси захворіти хворобою Альцгаймера або іншою деменцією нижчають, якщо здорово їсти, бути фізично активним, бути когнітивно (!) активним, випивати келішок вина раз на один-два дні, берегти голову від ударів, ну і, дрібничка, не мати пари неприємних генетичних мутацій. Це все не новина. Саме новин у мене нині дві. Дві додактові стратегії до того, як понизити шанси втратити розум на старості років:
1. Перманентно стишити музику, заохотити квартал перейти на електричні газонокосилки, пристрелити співучого папужку і гавкучого собаку, порізати шини на сусідських мотоциклах і Доджах з ослабленим глушником, пустити під відкіс потяг, вбрати навушники і т. д. -- словом, спробувати зменшити рівень навколишнього шуму. Навесні команда з низки університетів від Бостона до Дейвіса (PI з Анн Арбора, перший автор, Jenny Weuve, з BU) опублікувала в Alzheimer's and Dementia дослідження, де доказується, що проживання при вищому рівні фонового шуму повищує шанси захворіти як легким склерозом (mild cognitive impairment, часто буває ранньою стадією купи деменцій) або і хворобою Альзгаймера. Додаткових 10dB фонового шуму підвищують імовірності обох хвороб приблизно на третину. Це багато. (https://doi.org/10.1002/alz.12191)
2. Якщо ви живете в Огайо, треба пробувати тікати з гір в долину, а з села в місто. Хоча хтозна, може це гени... Так чи інакше, інша весняна публікація, на цей раз в Journal of Alzheimer's Disease, ніби, доказує, що в Огайо трохи вищі шанси на Альцгаймера в Апалачах, ніж на рівнині/понад озерами, а в самих Апалачах ще трохи більше хворих в селі, ніж в місті. Але там вся різниця жалюгідних 1-3%, тому сильно непереживайте, зате в Апалачах файно (https://doi.org/10.3233/jad-200491)
Отакі новини. Друге, то, звичайно, так, посміятися, а перше -- це серйозно. Хвороба Альзгаймера -- штука паскудна. Мало, що шоста за частотою причина смерті в США, не псячий хвіст, так ще і жахливо понижує якість життя хворого і всіх, хто навколо, плюс коштує суспільству страшні гроші. А лікування нема. Правда, оце недавно, кажуть, зуміли трохи щось з мишами зробити (https://doi.org/10.3233/jad-200413), але де миші, а де ми, та й не добилися вони там нічого особливо цікавого. Словом, підвищення шансів деменції на третину це багато. І тут у мене з'явилася цікава паралель з ковідом:
Якщо ви це читаєте, ви в курсі, що я вже півроку регулярно ратую за те, щоби всяке планування антикоронавірусних заходів типу карантинів обов'язково враховувало ту шкоду, яку завдають здоров'ю людей і карантини і локдауни. Приклад з Альцгаймером і шумом дає можливість подивитися на аналогічну (до ковіду) проблему з трохи меншою кількістю вимірів і невідомих.
( Аналогія )
