хроніка

Мда, поки я тут писав пост про те, як в довоєнному (iykwim) Берклі позитивно розв'язали питання класової і, через проксі, расової несправедливості в початковій школі, життя не стояло на місці. Думаю от написати серію новин і особистих спостережень на тему того, як воно все виглядає тут. Виключно локальних новин і лише того, в чому відносно впевнений. А то в національних новинах стільки всього, яо легко можна вибрати собі матеріал для створення будь-якої картинки реальності, від прекрасного дальока до апокаліпсису сьогодні. Причому, дивлячись на локальне, я бачу, що практично всі ЗМІ якщо не відверто брешуть, то підбирають все так, щоби підтримувати якусь свою адженду. Та і не знає всього ніхто. Нинішні протести, накладені на ковід, трампа, вибори, технології, всі інші чинники -- вони масштабні. Як той слон, а ми навколо, сліпі, його пробуєм руками, і кожен намацує щось своє. І кожен в чомусь правий. Як на мене, писати про локальне найчесніше, воно принаймні, релевантне тут і зараз. Якщо ти намацав слоняче вухо, можна ним прикритися від сонця, а якщо намацав слонячу дупу, то добре би відійти, поки з дупи не посипалося. (В цьому місці треба згадати собі анекдот про "хвруухт" і посміхнутися.) Словом буду писати про SF Bay Area only, East Bay mostly. Найбільше про Берклі.

Спостереження перше: серед протестуючих і активно співчуваючих в не надто негритянських общинах легко виділяються три кластери: (і) максимально люмпенізовані, принаймні тимчасово, коли роботи нема, від карантину дах їде, є час і мотиви як протестувати, так і погромити; (іі) молоді і завзяті, як professionals, так і бідніші на погодинних позиціях, у них часу теж досить, багато максималізми, і, переважно, нема дітей, щоби піклуватися і думати навперед; (ііі) багатші білі і, зрідка, азіати з хороших районів, яких мотивує абстракне відчуття вини і бажання допомогти. Роль кожної з цих підгруп різна, але цікаво не лише хто там є, а і кого нема. Точної статистики я не бачив, але виглядає, що серед протестуючих відчутно менше сімейних середнього і трохи нижче середнього класу з дітьми. "Простих роботяг" з дітьми. Та і серед upper-middle class протестний ентузіазм людей з малими дітьми на порядок нижчий: у всяких розмовах в робочих компаніях молодь хоробриться, сперечається, планує кудась піти. А батьки тихо мовчать, а як що кажуть, то найчастіше якусь версію "швидше би воно все закінчилося". Ні тобі радикальних заяв в один бік, ні слизьких жартів в другий. В цьому демографія BLM помітно інакша демографії MeeToo демонстрацій: там було все більш однорідно і демократично.

Досить на сьогодні. Завтра буде про бізнеси.