R.I.P. Ennio Morricone

Watch on YouTube

Хроніки 6

Берклі потрохи відходить від хвилі активних набігів опортуністичних кочівників-протестувальників. Знуджені відсутністю літніх робіт студенти досі ходять парадами на вихідних, та і дрібна злочинність поки тримається вище до-BLM-ного рівня, але вже не аж так погано. Принаймні, доріг останнім часом не перекривали, не кожен день чуєш, що хтось щось поряд розграбував, основні кримінальні новини зсунулися назад в сторону Окленда. І перекривання доріг теж -- там вуличний натовп четвертого ввечері 10 хвилин не давав проїхати пожежникам, які пробували проїхати рятувати якусь пані, яка допилася до втрати притомності в машині. Видно, unless taken by the police, блек лайвз дон'т меттер all that much. (Новини написали, що пані була афроамериканка. Про переважний склад натовпу новини не написали, значить, натовп точно був не білий.) Ну, але нам нема чого скаржитися, судячи за новинами з Атланти і Чікаго, та навіть Сіетла, у нас все дуже навіть нормально.

Так що особливих хронік нема, лише одна коротенька ілюстрація про те, звідки береться праведний гнів і переконання, особливо на рівні натовпу, в своїй правоті. Чого я про це, взагалі, задумався: пару тижнів тому, коли фото невинно убити ще були ну геть кругом, а пам'ятники всьому, що чимось не подобалося, вже почали зносити, я говорив з нашою близькою знайомою (З). Прекрасна людина, хоч і з дуже непростим і нещасним життям, про її дитинство і юність можна писати чарльздіккенсівський роман, так все погано і всі страждають. В розмові виплила тема переіменувань шкіл і я зауважив, як все дивно: з одного боку заперечення всього конструктивного навіть у них, хто двісті років тому не вписався в норми сучасної моралі, а з другої іконізація і героїзація навіть таких фігур як той самий Флойд, не кажучи вже про канонізованих, типу того ж Малкольма єкса і всяких Чорних Пантер. З у відповідь здивувалася: "А що не так з Флойдом?" Я їй кажу, що до моменту несправедливої смерті, в принципі, все так, звичайний гопник і бандит, просто ідеальна role-model -- лише простіші злочини, без вбивств, хоч і міг, шанси були. З задумалася, як це так, не може бути мовляв, але на тому все і стало, а через пару днів, коли ми знову зустрілися, вона каже: "Я, до речі, запиталася у знайомих і подивилася, так це все неправда, що Флойд був злочинцем і сидів у тюрмі, це все дезінформація і наклепи, він був абсолютно невинний, ніколи не сидів, це все потім придумали, щоби расизм роздмухати." Я, правду, кажучи, аж розгубився. А З продовжила, що Black Panthers теж були хороші, все погане про них придумали вороги, а нічо такого не було, он, вони навіть якихось білих ветеранів від справедливої розправи врятували....
Словом, отакий світогляд, причому, не те, що вона це все наперед знала, щось знала, а решту знайшла, чесно намагаючись розібратися. Більше того, це вона не читала якусь неправду... просто, отак була сприйнята правда простою людиною з деякими попередніми переконаннями і без навиків критичного читання, за умов, що у правдивому, в принципі, тексті були відповідно розставлені наголоси, особливо, емоційні наголоси. Особливо в умовах Берклі і Сан Францисканщини воно все дуже просто. Наприклад, єдиний випадок, коли в газетах тут пишуть раси жертви і злочинця, це коли злочинець білий поліцейський або якийсь віджіланті, а жертва чорний або хіспанік, а в інший бік уже давно не було. Або, наприклад, коли рік тому якісь ультраліві розмальовували стовпи закликами про "make the gilloutines red again", то про це ніхто і не писав, що там писати, про це ні слова. Зараз, коли хтось щось пише про BLM, то в новинах так і пишуть "намалювали БЛМ граффіті" або навіть "decorated the wall with a BLM graffiti". A в паралельних новинах про щось інше "defaced with an ALM graffiti". А я ще дивувався, що хтось може вважати, що на виборах голосують самі мексіканські нелегали, а всю правду знає лише К'ю Анон. Трошки попередніх переконань, трошки правильних емоцій в джерелах новин, і все, один-за-всіх-і-всі-туда-само