Коменти в нікуди

Дуже цікаво дивитися на реакції певних людей і прошарків суспільства на деякі речі в цьому житті. Страшно (за майбутнє), часом противно, але цікаво. Видно, це якась хвороба...

1. Деякі люди досі рахують смертність від Ковіда дев'ятнадцятого, як єдине мірило медичних проблем в нинішньому світі (про немедичні проблеми розмова, взагалі, окрема). "Ой, зареєстрували максимальну кількість хворих з травня, катастрофа". Про додаткові смерті і втрачені чи просто зруйновані роки життя від психіатричних розладів, серцевих хворіб, раку, діабету, паразитів і т. п. мовчать усі, бо нікому не вигідно признаватися.

2. Зафіксована найжаркіша температура з часів, коли почали міряти; льодовики Гренландії, кажуть, всьо; на 70% території США засуха, а кожен другий досі гигикає про вчених, які "придумали потепління собі для ґрантів".

2а. Давно хотів написати: цікаво, що майже всі ці майстри багатозначного гигикання фізично не можуть пропустити жодної причини погигикати з такої собі Ґрети Турнберґ. (На жаль, не лише вони, але вони -- майже усі.) Видно, їм дуже важливо, щоби всі побачили, наскільки вони в своїй вусато-пузатій програмістсько-бізнесовій зрілості розумніші і практичніші за шістнадцятирічну дівчинку з Аспергером. Важко діагностувати цілу соціальну страту, але маю сильну підозру, що це поєднання залишків совісті з компесаційним механізмом, що ні самому не вдалося на щось в житті замахнутися, ні у дітей не пішло.

3. Перпендикулярна тема, але подібний психологічний механізм: думки доброзичливих росіян з РФ про те, які білоруси молодці, і як їм ще трошки напружитися, і, по тому, "ай, блін, туди російський омон повезли" При цьому хоча би заклик масово повиходити на вулиці у підтримку цього діла, мирно, але щоби, ну, наприклад, менше омону в Біларусь послали. Ну і просто підтримати, щоб ясно було, що підтримують. Але ні, не виходить. Не пора, видий...