(no subject)

Пара зауважень у відповідь на попередній пост нагадала мені один анекдот. Я, правда, не розумію, як цей анекдот може зрозуміти людина, яка не жила в підлітковому або старшому віці в Радянському Союзі або, в зовсім крайньому випадку, в перших пару років постсовка.

Якимось чудом, через дикий недогляд КДБ, Леоніду Брєжнєву в руки попав груповий лист від ветеранів. Мовляв, "дарагой Лєонід Ілліч, спасіба вам за нашу счастлівую старость, вєрной дароґой ідьом,"" .... А в кінці така малесенька приписка: "лише одне ми у вас просимо. Ми вже старенькі, нам ножем копирсатися в кришках пляшок важко, тому, дорогий генеральний сектретарю, прослідкуйте, щоби на фабриках завжди ставили "козирьочки" на кришки пляшок з горівкою."

Брєжнєв просльозився, а потім задумався. Зайшов на кухню, дістав з холодильника пляшку "Столичної", відкрутив кришку, налив, випив: "Только не пойму, а зачем здесь козыречек?"