Сила слів або свобода -- це рабство

Читав обмін коментами у Якова (загубив посилання), як купа ліворадикальних за поведінкою трампістів обзиває себе правими, і чіткіше зрозумів одну річ, яка багатьох дратує в сучасному світі. Це масова інфляція і міграція емоційно і морально нагружених понять, воно ж: "навішування неправильних ярликів". Це явище прив'язане до купи формальних і неформальних хиб, хоч Сократової, хоч природничої, так що його не зараз придумали, але суперінтесифікація і всюдисущість інформаційних потоків максимізували і глобалізували це явище -- далі нікуди. Якщо по простому, то це коли замість того, щоби називати речі своїми іменами і знаходити правильні імена для речей, люди беруть термін, і або розтягують його до неможливості, або зміщують мало не до протилежного. Залишаючи старе емоційне забарвлення, бо найчастіше таким займаються по відношенню до ворогів/опонентів. В результаті більшість конфліктів, що суспільних, що особистих, зараз скорше про слова, ніж про дії. Зате слова вибирають максимально голосні і жахливі. Причому, часто це робиться не зі зла, а... чорт його знає, чому. Я не можу зрозуміти єдиної для всіх мотивації, бо таким займаються занадто масово (Я, напевне, теж, дайте знати, якщо на такому переловите). Приклади -- кругом:
Універсальна медицина чи освіта? Соціалізм! Влаштувати медицину або освіту, щоби кожен був зобов'язаний хоч щось заплатити? Людоїдство!
За прогресивну шкалу податків? Марксист!Думаєш, що якщо платиш податки, маєш право вимагати тратити їх на те, що хочеш? Лібертаріанець!
Вважаєш, що у арабів прав не менше, ніж у євреїв? Антисеміт! Вважаєш, що у євреїв прав не менше, ніж у арабів? Антиісламець? (Антимусульман? Антиісламульс? Якось так)

Я навіть майже не перебільшую. Бо, реально, скількох зараз обзивають комуністами і марксистами, хоча ті ні слова про такі базові для комуністів речі, як експропріація, диктатура пролетаріату, вотетовсьо, а просто не проти хоч якогось перерозподілу особистих прибутків. Расизм і расова дискримінація, які колись означали відсутність базових прав для якихось рас і/або расово зумовлене насильство, раптом стали означати, що розподіл в'язнів у тюрмі чи студентів ву вузі чомусь не пропорційний расовому складу території (спроба прикинути різницю в рівні злочинності чи рівні знань -- расизм). Те ж саме з сексизмом і мізогінією. Зате якщо ти з іншого боку барикад, то ідея про те, що жінці можна вибирати, що робити зі своїм тілом, або що не можна дорослим заставляти доньок чи жінок жити в середньовіччі -- радикальний фемінізм. А вже тема того, що антифашисти стали фашистами і/або навпаки, обмусолена до неможливості. Подібно з лібералами, які незрозуміло хто, або прогресивісти.... Усі, і за самовизначенням, і в устах опонентів, як ті пофігісти з відомого анекдота. Я он недавно сперечався, чи полк "Азов" можна назвати офіційним нацистським військовим об'єднанням (пряма цитата з англовікі) Враховуючи, що саме називали офіційними нацистськими військовими об'єднаннями колись, при всій моїй нелюбові до "Азова", по-моєму, бздура.

Як з цим боротися не знаю, єдиний метод, яким можу запропонувати, це заборонити накладати безумовні моральні і емоційні нагрузки на будь який ярлик. Тобто, прийняти за відправну точку, що марксист, нацист, лівак, правак, веганець, людожер, педофіл, людоїд, лібераст, трампіст -- вони не обов'язково погані. Навіть рашист... хоча, ні, треба ж хо десь межу проводити. Але всі попередні точно. Як тому, що невідомо, чи вони справді, педофіл або трампіст, чи, просто, натурал або шизофренік. Так і тому, що завжди треба спочатку уточнити, а яка у нас альтернатива, особливо, пам'ятаючи, що істина, вона таки завжди посередині. (Аале завжди пам'ятати, що "посередині" в цій фразі вживають в топологічному смислі "не на краях", а не в арифметичному "на півдорозі".) Це нелегкий підхід, але, імхо, єдиний конструктивний.