malyj_gorgan | трохи нового з україни

(Я тут зараз пересуваюся між трьома локаціями на заході країни після, фактично, більше, ніж дворічної перерви, то можу претендувати на "свіжий погляд"):

- Про Ґіркіна: історичні реконстриктори-упівці (ака "бандерівці") розповідали, що донедавна цілком конструктивно і нормально спілкувалися з тим самим Ґіркіним-Стрєлком, обмінювалися реставрованиною або реплікованою зброєю, все таке. Словом, його ненависть до українців і/або бандерівців, якщо вона є, -- штука досить недавня.

- Про кровожерливих западенців: агресивні думки про луґандонців, не лише бойовиків, але і населення, почити можна. Дуже рідко, але кілька разів доводилося, при цьому, всі рази це були або думки хлопців, які реально чекають, що їх оце от зараз можуть покликати туда воювати, або (в найгострішому варіанті) -- думки жінок, чиїх синів і/або чоловіків або вже мобілізували, або от-от мобілізують. Словом, очікувана реакція в випадку реальної особистої загрози. Ніякої масовості або ксенофобської (тобто, не зв'язаної з війною) компоненти ці думки не мають.

- Ксенофобське про Лугандон:. Оце я багато чув, що Донбас, за межами власне Донецька -- депресивний реґіон, робіт давно нема, все погано, не те, що на спонсорованому Заході. Недавно відпочивав в рамках зеленого туризму на Гуцульщині в Високих Карпатах. Наш ґазда (господар), дуже небідна людина, кілька років, до кінця минулї осені, працював будівельником в Маріуполі. Каже, що лише там, крім їхньої бриґади (всі гуцули) було ще кілька, плюс, взагалі по реґіону... Словом, нема роботи my ass. Якщо гуцулам вигідно туда їхати туда працювати, то робота там є, просто люди її робити або не хочуть, або не вміють (читай: не хочуть навчитися). І справа не в ціні -- такі люди, як наш господар, задешево не працюють, побачили би ви його хати (три лише у нас на подвір'ї, плюс, він каже, ще кілька по навколишніх горбах).

Може, як буде інтерес, ще трохи таких фактів понаписую: про біженців, про карпатський Артек, про добровольців.