malyj_gorgan | Морального релятивізму пост: партійність

Дисклеймер: тут про США, а не про пост-совок, Європу, Латинську Америку, Азію чи Антарктиду.

Інтернет (ок, видимий мені його наносегмент) повниться персонажами, які люблять підсумовувати свою реакцію на ту чи іншу фразу чи дію якогось демократичного політика чи активіста пафосним висновком типу "лівий -- значить, бреше." А на крайніх стадіях, або, навіть раніше, але анонімно, то і чимось сильнішим, мало не "побачив лівого -- пристрели!" Ну, знаєте, бувають такі персонажі, фист вумні і войовничі. Що я можу про таких сказати: то або паяци, або дурні, або вар'яти, або мерзотники, або якась суміш усіх чотирьох.
Трохи розгорнутіше: опускаючи патологічні випадки і клоунаду, це або рецидиви бажання йти в ногу зі своєю партією, або пошук вигоди, або, найчастіше, суміш confirmation bias з attribution bias замішані на нездатності до рефлексії або просто небажанні рефлексувати.
Найліпше такі речі спостерігати на контрасті реакцій на реальне життя і того, що позиціонують (часто з proverbial піною на устах), як "глибинні" цінності. З найглибших цінностей нинішніх американських правих, які виявилися пшиком, я би назвав родинні "moral values", від Ньюта Ґінріча до Tрампа, і фіскальний консерватизм vs екомонічний популізм (що там було за Рейгана -- можна сперечатися, але недофінансовані війни на фоні обезплатнення ліків і зниження податків бушівскьких часів показали, в якому місці у них фіскальний консерватизм, а вже остання їх адміністрація остаточно показала, чого воно все варте). Але то загальновідомі речі, а зараз я цю тему підняв на трохи більш адгомінемній темі. Популярним вектором наїзду на брехливих ліваків за останні пару років були наїзди на таку собі Алекстандрію Окасіо-Кортес. Наїзди часто заслужені, я і сам не без гріха, наїжджав. А оце, пригадую, місяць тому ну дуже вже з неї сміялися, що вона скаржилася на небезпеку для життя підчас магабунту, при тому, що вона була не в самому Капітолії, а в сусідній будівлі, всього лиш з'єднаній з Капітолієм тунелями. Обманщиця, панімаєш, панікерша і істеричка, може, і про секс аб'юз теж брехала. Легітимні зауваження, в цілому, лише от, правда, цікаво, що ті ж самі люди кажуть про наймнолодшого конгресмена від республіканців Медісона Косорна (Cawthorn), в анамнезі якого теж вистачає купи всякої брехні. Він здобув популярність на хвилі розповідей про те, як героїчно вижив, хоч був офіційно оголошений мертвим після того, як друг зрадливо кинув його в палаючій машині, але сказав лікарю, що "~~я же совецкій чєловек~~ мене чекають у флотській академії"... Ну а те, що друг його не кинув, а витягнув, що мертвим нікого не оголошували, а в академію його, насправді, не взяли, то дрібниці. Пізніше, уже недавно, ще той самий персонаж багато і натхненно брехав (а потім перепрошувався) про крадені вибори, але то таке, партія сказала "надо" -- комсомол не рипається; зараз я саме про маленькі особисті брехні на важливі інтимні теми, просто тому, що саме такі маленькі інтимні брехні викликають найбільше обурення партійців.

Додам, що про людей, які так само узагальнюють про всіх правих, я думаю приблизно те ж саме. Таких теж вистачає.

Власне, непохитна переконаність в однозначній неправоті чужих, так само, як аналогіча переконаність в однозначній правоті своїй -- дуже і дуже неприглядна річ, яка має місце лише поки війна і проти ворога, та й то, краще такого уникати по можливості. А вже судити партії і групи лише за окремими представниками банально тупо. Тобто, судити групи за середніми чи характерними представниками, якраз, правильно, але нормально сформулювати статистичне судження важко, більшість з нас цього не вміє, а вже зробити це швидко і влучно реально неможливо.
Що, так, можливо, це судити базові принципі і ідеї партій і груп людей, а вже звідти виводити приклади. Але так можна судити лише про якісь ну дуже ідеологічно базовані рухи, типу комуністів, нацистів, імперців, анархістів. В американському мейнстрімі таких нема. (Хіба к'юанон, але то явно культ)

Щось багатослівно вийшло, не зумів я коротко і влучно сформулювати. Тішу себе тим, що влучні і короткі формулювання переважно брешуть.