Діалектика

[malyj_gorgan]

Позавчора з'їздили на кілька годин в Берклі (де я, якщо хто не в курсі, жив 15 років, але вже кілька місяців не живу, бо переїхав у село за пару десятків миль звідки). Неоднозначні враження.

Спочатку вдень в житлових або дрібнобвзнесових кварталах північного Берклі на тамтешньому горбі або його підніжжі. Суцільний позитив:
* погралися з дітьми в прекрасному парку поряд з трояндовим садом, краса!, деінде я такого і не знаю
* зайшли в пару рослиномагазинів (plant nursery) і один магазин їжі: унікальний вибір, локальні рослини або фрукти/овочі, при цьому відносно недорого (їжа, скажімо, краща, різноманітніша і відчутно дешевша, ніж в усяких Whole Foods'ах чи famers market'ах, куди доводиться ходити людям з претензіями на гурманство деінде в Штатах
* просто подивилися на людей на вулицях: навіть не знаю, як описати, але на порядок цікавіша і різноманітніша публіка, ніж навіть зовсім недалеко звідтам. Той випадок, коли пасують модні зараз слова "vibrant" чи "diverse".
Словом, місце, де хочеться бути/жити, починаєш розуміти людей, які, живучи десь в провінціях і субурбіях, заздрісно згадують столиці, богеми, вотетовотвсьо.

А потім під'їхали ближче до центру, і як у фільм жахів попали. Всьо засрано і запльовано, суцільний табір бездомних, крики, лайка, агресія, сморід, постапокаліпсис (поки що лайт). Купа бізнесів закрилося і відкриватися уже навряд чи буде. Навіть Goodwill закрився! Одразу згадали, чому, коли ми звідтам виїхали, то зітхнули з полегшенням.

В Сан Франциско я не був уже кілька місяців, але по тому, що пише локальна преса і кажуть знайомі, там те ж саме в квадраті. Отака діалектика: місця, де, "в мирний час" жити добре, реально, зручніше і краще ніж не там, можуть існувати лише в динаміці, бо в силу тих самих принципів, які роблять це місце хорошим, воно притягує всяке різне... нехороше. А вже кризу перезимовують такі місця помітно гірше, ніж місця не такі. Словом, я черговий раз переконуюся в універсальності принципу, що нема універсальних принципів! :)

Comments

[juan_gandhi]

Гудвил много где позакрывался. Бомжам нынче поношенного не надо, они новое и чистое в магазинах берут.

[malyj_gorgan]

Я, боюся, уже і не порахую, скільки всього я накупив в Goodwill'ах, Savers'ах, ThriftTonwn'ах, Salvation Army'ях і д. п. Особливо в 2014-му і початку 2015-го, коли на фронті треба було все. Спальників лише штук 20, а одягу набагато більше. Та і до війни: коли можна було в літаках безплатно возити два по 32 кг сумки, то не привезти сумку хороших майже нових речей в локальний інтернат було якось навіть непристійно. Особливо прикольно було спілкуватися з митниками, які пробують тебе розкрутити на дати на лапу (ну, або офіційне мито), мовляв, "тут у тебе подарунків більше ніж на 200 євро", а ти їм так, хопа! -- метровий чек з St Vincent de Paul, де видно, що половину цеї торби ти за 15 баксів купив. Прикольніше було лише раз, коли я в 96-му віз рюкзак списаних бібліотечних книжок, куплених за долар, вдома дітям і студентам англійську вчити.

[juan_gandhi]

Какая хорошая идея.

А книги же, по международным договорам, не облагаются, нет разве?

[malyj_gorgan]

Я не знаю, чесно кажучи. Все, що я знаю, що на митниці висить великий плакат "... безпошлинно ввозити подарунків на суму до 200 євро...", а митники дуже люблять гроші, і всіма силами намагаються їх з тебе видурити. Тому, якщо їм щось не подобається, вони доколупуються. Може "беруть на понт", я без поняття, але, щоб не доколупувалися, коли можу, намагаюся мати чеки на дешевші речі. :)
На дешевші: в той рік, коли я віз 32 кг рюкзак книжок, в carry on рюкзачку на іншому плечі у мене лежало дві материнські плати для персоналок по півштуки за кожну.... але то були не подарунки, а для особистого користування мені і другові :)