життя в анекдотах

У Івана Ґанді сьогодні побачив посилання на надзвичайно цікаву історію про програмну автоматизацію бізнес процесів. Дуже корисне чтиво, хай і ворожою мовою, раджу. Мені особливо зайшло, бо в нас на роботі чергова спроба заставити нашу команду дейта сайєнтістів користуватися Джірою, Канбан, сторіз, поінтс, все таке. Не знаю, може, вийде, може, ні, але поділюся враженням, яке я склав про всі ці джіри з півоталами, коли вперше з ними зіткнувся, кілька років тому перебравшись в індустрію з академії. Мої враження були такі, що нинішня АйТі індустрія майже повністю описується (на певному мета рівні, але все одно), трьома бородатими анекдотами з постсов’єтських просторів

1. Правильний успішний джіроскрамінґа зашифрований в анекдоті про стрільбу Рудого Білла, який мішені малює потім

2. Жарт чисто для data science общини: модна останні 5 років погоня за даними і їх монетизацією повністю описується анекдотом про пострадянських бізнесменів, які торгують бананами. Там де “банани не для того, щоб їсти”

3. Вся індустрія взагалі і бізнес стратегії зокрема збудовані на платформі анекдоту про всесвітній з’їзд пох*^&стів, там, де про “неувязочку”

Ну, а якщо ви ще не в АйТі індустрії, але націлилися сюди, то пам’ятайте, що вся коммунікація у нас (не лише, але я про нас) відбувається за іншим анекдотом про новостворених бізнесменів, там де “так ти слона не продаш”.

Отаке

не так про політику, як про ідеологію

В нинішньому американському дискурсі на даний момент концепції “расизм” і “рабство” стали де факто тотожніми. Це неправильно і несправедливо навіть тут, де на це є об’єктивні історичні причини, але, оскільки тутешній дискурс майже завжди має тенденцію до глобалізації, це ще і шкідливо, і контрпродуктивно. Фактично, в голові стереотипного американця “білий” часто є синонімом до “рабовласник”. У більшості, слава богу, з модифікатором “потенційний”, але не у всіх. Звідки витікає “логічна” естраполяція “не білий” = “жертва рабства”. Так, тупо і примітивно, але, вірте чи ні, купа народу вас може запідозрити в расизмі лише за спробу спростувати таку хитру логічну конструкцію. Останнє зауваження: мусульмани тут, переважно, не білі, тому, наприклад, навіть в міру адекватні люди регулярно сприймають нелюбов до ісламу виключно як прояв расизму. Що, знову ж таки, неправильно (hint: неправда в слові “виключно”), але так вже є…

Я чого про це згадав. Спостерігав (а потім долучився) з розмовою свого начальника з парою стереотипних американців. Начальник (Н) теж американець, народився/виріс тут, але в родині тамільських індійців, так що на колір чорніший за більшість афроамериканців, ну і в плані знань і ерудиції людина достойна, з тих, з кого не гріх брати приклад. Не знаю, з чого вони почали, коли я приєднався, мова ішла про те, як воно в Індії між мусульманами і немусульманами. Н розповідав, що у них мусульмани були представниками економічної моделі, базованої на рабовласництві, тому в індійській культурі мусульмани -- не жертви рабства, як тут, а бенефіціанти і причини рабства. В цьому місці слухачі американці насторожилися, що он воно як, в тій Індії, рабство могло бути в рамках однї раси і з дивним релігійним вектором. Ну а коли я додав, що в культурі більшої частини Європи вектор рабовласницьких і релігійних стосунків був протилежний тому, який вони думали, вони гетъ задумалися. Хоча, здавалося б, тут не лише американські книжки в дитинстві читають, і люди освічені, а не уявляли, що для здорового шматка білої Європи рабство несли мусульмани і расово небілі люди. Як це, білі християни жерви, а небілі мусульмани -- вороги, так не могло бути ніколи! Але нічо, трохи задумалися, здається, навіть запідозрили, що не весь світ -- американський Південь :)


P.S. Якщо ви думаєте, що це пост про "тупих американців", think again. Вони не тупіші за наших, скорше, навпаки. Нам тут кільком повезло особисто глобалізуватися, але це не причина вважати себе розумнішим за інших. Просто, деякі речі ми взнали раніше, ніж вони, нема чим пишатися.