
Переглянув вперше з середини минулого тижня національні новини, а не лише локальні. Ну що, kudos протестуючим, їм таки вдається виділитися понад погромами, молодці, може, чогось і вдастся. Особливо, вважаючи, що влада з ентузіазмом опускає планку нормальності, то розганяючи мирний протест, щоби пройтися до церкви вдруге за кар'єру, то випускаючи на вулиці анонімних силовиків (хтось зовсім не палиться, що вчиться у кремлівських), то попускаючи поліції очевидну провину з описом власних промахів, ніби хтось спіткнувся і упав. Ну, прекрасний же момент, щоби справді піднятися над такою владою морально! На жаль, якщо самі протести якраз пішли на краще, політикам, які пробують бігти попереду протестного паротяга, незадовільно. Особливо з розформуванням поліції, угу, щаз.
Словом, коментуючи зі зручного диванчика і не відповвдаючи ні за що особисто, я сміливо оголошую, що, куди не глянь, політики всіх видів за останні десять днів переважно займаються тим, що пропускають можливості виглядати достойно на фоні опонентів.
Зате десь серед ідеологів потихоньку якісь зрушення є. Був радий почути як "all lives matter" на CBS казав Джон Батіст (афроамериканський піаніст, музикант/сайдкік на впливовому шоу Колберта). Дай бог, воно не стане ще одним прикладом слова, "нам можна, а вам ні за що", і так уже досить односторонніх словесних табу для примітивних статусних маніпуляцій.