Термінологічне: про цензуру і свободу слова

Яких ти політиків не люби і які ти ідеолоії не сповідай, але якщо приватна компанія відмовляє президентові країни у користуванні своїм продуктом -- це якраз свобода слова, а не її відсутність.
Коли президент країни погрожує компаніям, організаціям і муніципалітетам, які йому особисто не подобаються, санкціями і репресіями -- це м'яка цензура і може бути обмеженням свободи слова.
Коли офіс президента не допускає на свої прес-конференції представників служб новин, які не подобаються особисто президенту -- це вже цензура і, напевно, обмеження свободи слова.
Коли влада розганяє водометами демонстрантів на громадській території, щоби президент зводив свою Маланку до церкви на фотосесію, -- це уже точно обмеження свободи слова.
А коли приватна компанія не хоче давати президенту використовувати свій продукт для брехні і наклепів, при тому, що це єдиний шлях хоч трохи приглушити брехню і наклепи, бо ніякої кримінальної справи проти нього не порушиш, бо вони цар і бог, то це менше порушення свободи слова, ніж ведіння ФБ сторінки в режимі френдз онлі.
І моральне право називати це цензурою і порушенням свободи слова має, в моїх очах, лише той, хто уже склав голову у боротьбі за, наприклад, право кожного першого транслювати через соцмережі імена, адреси, списки майна і розклад відсутності вдома кожного, у кого є що вкрасти. Не кажучи про те, що така людина повинна бути в перших рядах, якщо не на чолі, боротьби проти таких жахів, як заборона ютубами, фейсбуками і урядом ділитися одне з одним музикою, літературою чи комп'ютерним кодом.
Бо інакше воно виходить про що завгодно, але вже точно не про свободу слова.