Діалектика

Позавчора з'їздили на кілька годин в Берклі (де я, якщо хто не в курсі, жив 15 років, але вже кілька місяців не живу, бо переїхав у село за пару десятків миль звідки). Неоднозначні враження.

Спочатку вдень в житлових або дрібнобвзнесових кварталах північного Берклі на тамтешньому горбі або його підніжжі. Суцільний позитив:
* погралися з дітьми в прекрасному парку поряд з трояндовим садом, краса!, деінде я такого і не знаю
* зайшли в пару рослиномагазинів (plant nursery) і один магазин їжі: унікальний вибір, локальні рослини або фрукти/овочі, при цьому відносно недорого (їжа, скажімо, краща, різноманітніша і відчутно дешевша, ніж в усяких Whole Foods'ах чи famers market'ах, куди доводиться ходити людям з претензіями на гурманство деінде в Штатах
* просто подивилися на людей на вулицях: навіть не знаю, як описати, але на порядок цікавіша і різноманітніша публіка, ніж навіть зовсім недалеко звідтам. Той випадок, коли пасують модні зараз слова "vibrant" чи "diverse".
Словом, місце, де хочеться бути/жити, починаєш розуміти людей, які, живучи десь в провінціях і субурбіях, заздрісно згадують столиці, богеми, вотетовотвсьо.

А потім під'їхали ближче до центру, і як у фільм жахів попали. Всьо засрано і запльовано, суцільний табір бездомних, крики, лайка, агресія, сморід, постапокаліпсис (поки що лайт). Купа бізнесів закрилося і відкриватися уже навряд чи буде. Навіть Goodwill закрився! Одразу згадали, чому, коли ми звідтам виїхали, то зітхнули з полегшенням.

В Сан Франциско я не був уже кілька місяців, але по тому, що пише локальна преса і кажуть знайомі, там те ж саме в квадраті. Отака діалектика: місця, де, "в мирний час" жити добре, реально, зручніше і краще ніж не там, можуть існувати лише в динаміці, бо в силу тих самих принципів, які роблять це місце хорошим, воно притягує всяке різне... нехороше. А вже кризу перезимовують такі місця помітно гірше, ніж місця не такі. Словом, я черговий раз переконуюся в універсальності принципу, що нема універсальних принципів! :)