Я живу в телефонній буді

[malyj_gorgan]

Геніальний вірш Романа Скиби, музика і виконання надзвичайно гарні ... але невідомо чиї. Якщо ви знаєте, напишіть мені, хай Україна не забуває свої таланти.
UPD: В ЮТьюбі написали. Це -- Віктор Царан, колишній галичанин, а зараз мій земляк, каліфорнієць. Робить тут дуже важливу роботу в компанії Яху

"Я живу в телефонні буді - Віктор Царан / Роман Скиба" (Watch on YouTube)

Історія аудіофайлу: в червні 1995 го я назавжди їхав з Черніців і з України. Друг Максим подарував мені пару касет з музикою невідомих нам виконавців на слова Скиби. Хай пафосно, але думаю, до певної міри, саме ці записи в далекому Вісконсіні допомогли мені залишитися тим, ким я є. А через дев'ять років вони так само допомогли моїй дружині, коли вона приїхала до мене. В якийсь момент друг Тарас відцифрував старі і геть заїжджені касети. І таки добре, що в мене вони є: я не можу знайти цих пісень ніде в швидкодоступному інтернеті, тому буду їх викладати час від часу по одній сам.

Фонова картинка: негатив малюнка Юлі Косівчук, просто, щоби щось було...


Я живу в телефонній буді,
Інколи мені звонять...
І питають, що далі буде,
І чому листопад на скронях.
І питають, де взяти гроші,
І питають, куди їх діти.
Дзвонять ті, в кого сни хороші,
Дзвонять ті, в кого хворі діти.
Щось не спиться мені, приблуді.
Ну яка там, до чорта, втома?..
Я живу в телефонній буді.
Бо нема телефона вдома...
Роман Скиба

Comments

[vladmradio.livejournal.com]

Класна пісня.
Шкода, мабуть, це вже втрачений на сьогодні напрямок.

[malyj-gorgan.livejournal.com]

Який напрямок? Співати хороші слова, без пошлості і попсовості, під хорошу гру на гітарі? Так такого багато є, просто воно не розкручується сильно, от мало хто і знає більшість з цього. Я і сам раніше не дуже знав, поки не познайомився з своєю дружиною, Юлею Косівчук. Вона на початку двотисячних була дуже активною в колах сучасної української авторської пісні, фестивалі тан всякі, Червоні Рути, поетичні рухи. Так у неї і в її друзів і знайомих багато пісень, очевидно сильніших за понад 90 відсотків тої української естради, котра зараз на слуху, і таких, що могли би достойно конкурувати з рештою кількома відсотками. Я в якийсь момент почав викладати це діло потрохи в YouTube і сюди, але популяризатор з мене не дуже. Ну і якість викладеного у нас теж не завжди: у Юлі, наприклад, достойне виконання музики лише в половині пісень, як не менше; якість звуку на цій касеті ви самі бачите; місяць тому я виклав посилання на пісню Боді Ільницького, так це гірше за більшість її виконань, що я чув наживо. Але чого скаржитися, хоч щось. Оце на наступний тиждень ще пару пісень на слова Скиби заллю.

[vladmradio.livejournal.com]

Усе-таки, напрямок втрачено...а слово "розкручується" звучить смішнувато. зараз вже не дев’яності.
Пригадую Юлію Косівчук - колись, було діло, ставив її пісні в ефір, як на радіо працював.

[malyj-gorgan.livejournal.com]

Звучить смiшно, згоден. Я до того, що люди, якi подiбне виконують, ще трапляються, просто виконання цi переважно обмеженi всякими арт тусовками, мистецькими зборами i невеликими фестивалями. Але i десять-п'ятнадцять рокiв тому було те ж саме, просто масштаб у цих арт тусовок був бiльший. Зате масштаб фестивалiв роковiшого спрямування був менший. Що i справдi погiршилося, це те, що, здається, все менше контакту мiж такою музикою i ширшим загалом... але, може, це ми такi песимiсти.

[vladmradio.livejournal.com]

Музика - це великою мірою дзеркало настрою широких верств.
П’ятнадцять років тому і я бренчав на вулиці на гітарці.
А зараз вже ні - настрій не той...бардівська українська пісня - це якийсь андерграундний андерграунд, про який чути мало кому цікаво, а кому цікаво - то дивно.
Загалом, відчутний підйом української музики був помітний у 2004-2007 роках, та з різних причин це все згасло.
Тепер, можна сказати, українська музика будь-якого напрямку стає рідкістю.
Про якусь індустрію, виробництво вже й не ведеться...

[malyj-gorgan.livejournal.com]

Песимізму треба позбуватися, навіть, коли він доречний. :)

Минулого року ми з дружиною кілька місяців жили в Чернівцях. Так от, за цей час Юлю запросили співати в двох фестивалях і парі концертів, причому якщо частиною це були невеликі зборища, то на фестивалі "Обнова-фест" людей було таки багато. А таких фестивалів і концертів зараз в Україні -- кожен другий тиждень. Принаймні, в сезон. (Я точно знаю! У мене братова професійно займається дослідженнями фестивального руху, я її статті перекладав :) Плюс, на пару пісень Юля зробила кліпи (Кав'ярня (http://malyj-gorgan.livejournal.com/4044.html) і Мама (http://malyj-gorgan.livejournal.com/4476.html)), так теж люди з задоволенням дивилися і слухали. Так, нехай тут і провінційність, і непрофесіоналізм, хай це віддзеркалює настрої дуже нешироких верств, але все одно. Все значною мірою залежить від наявності кількох харизматичних ентузіастів, котрі щось організовують, рухають, збирають і популяризують. Скажімо, підйом української музики в Чернівцях і околицях на початку двотисячних (я якраз знаю про все, що було до 2004-го) стався значною мірою тому, що організацією багато чого займався Сергій Пантюк (pantiuk). Коли за це візьметься хтось його масштабу і сил, то буде не гірше.